Всесвітній день донора крові заснований під
егідою ООН у 2005 році на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я в Женеві. Саме
цього дня в 1868 році австрійський лікар Карл Ландштейнер відкрив групи крові
людини. Тема донорства завжди є актуальною, а під час воєнних дій — особливо,
адже кров та її продукти це найважливіший ресурс для порятунку людського життя.
По мірі того, як первісні люди почали усвідомлювати явища природи, вони
переконувались в великому значенні крові в їх житті. Війна та мисливство
доводили їм це щоденно. Підбитий птах, поранена тварина і людина, які втратили
багато крові, помирали, і це спонукало замислюватися про тісний взаємозв’язок
між життям і кров’ю. Погляди на кров як на джерело життєвої сили, привели до
думки про можливість зцілення за її домогою від важких хвороб. Перші думки про
застосування крові з лікувальною метою з’явилися задовго до нашої ери. Люди
бачили в крові джерело чудодійної сили, шукали зцілення від тяжких хвороб. В
стародавньому Єгипті, під час війн, за військами гнали отари баранів, для того
щоб використати їх кров для лікування поранених воїнів, так як вважали що
випита кров здатна замінити людині ту, яку він втратив в результаті поранення. Відомості
про застосування крові з лікувальною метою знаходять своє відображення у творах
давньогрецьких поетів. У творах Гомера згадується, що Одісей давав випити кров
тварин, принесених у жертву, померлому пророку Тіресію, щоб привести його до
тями і повернути дар мовлення. Перше переливання крові від тварин до людини
було проведено у Франції, придворним лікарем Людовика ХІV, професором філософії
і математики Ж. Дені, який став професором медицини. Він разом з хірургом
Еммерезом зробив переливання крові від ягняти помираючому від лікувальних
кровопускань молодику. Покращення стану пацієнта стало приводом до подальших
спроб проводити трансфузію крові хворим. Ж. Дені став дуже активним
пропагандистом переливання крові. Однак йому не вдалося змінити пануюче в той
час негативне ставлення до цієї операції. Перші важливі відкриття у сфері донорства
були зроблені ще у 1628 році адже тоді В. Харві оприлюднив інформацію про закон
кровообігу та дав значний поштовх для можливості розробки методу переливанні
крові. Перші в світі експерименти з переливання крові науковці провели в
середині 1660-х років в Англії. На початку ХІХ століття лондонський професор
фізіології і акушерства Джеймс Блендель запропонував спеціальний апарат для переливання
крові і в 1819 році зробив перше переливання крові від людини людині. У 1825
році він успішно перелив кров породіллі, яка помирала від крововтрати. Всього
він і його учні провели 11 трансфузій крові при крововтратах, причому донорами
були родичі хворих і лікарі його лікарні. Спостерігаючи за хворими під час переливання
крові, Д. Блендель зробив висновок про можливість підбору крові, так як дуже
часто пацієнти скаржились на смикання повік та губ, і рекомендував при появі
цих ознак переливання зупинити. В останній чверті ХІХ століття, незважаючи на
ряд переконливих експериментально-клінічних досліджень, переливання крові в клінічній
практиці застосовувалося зовсім рідко через невдачі, причиною яких була неможливість
попередити звертання крові під час переливання. В 1901 році австрійський
фізіолог Карл Ландштейнер вперше встановив поділ людей за властивостями їх
крові на групи, що в подальшому дозволило здійснювати підбір сумісності крові
для переливання і надійно попереджати посттрансфузійний шок. Лише через 30
років, у 1930 році, Карлу Ландштейнеру була присуджена Нобелівська премія. У
1930 році у Харкові був відкритий Український інститут переливання крові. В
мирний час наукові дослідження проблем переливання крові і кровозамінників
значно розширилися, гемотрансфузії міцно ввійшли в клінічну практику для
лікування багатьох захворювань. За даними ДонорUA — Всеукраїнського автоматизованого
реєстру донорів крові, в Україні щороку потребують донорської крові 200 000
осіб. Кожен донор, здавши лише 450 мл крові, може врятувати двох-трьох людей.
Відтак стале забезпечення донорською кров’ю та її компонентами є запорукою національної
безпеки й обороноздатності країни. Донором крові може стати кожен охочий віком
від 18 до 60 років, з масою тіла не менше 50 кг. За один раз донор може здати
близько 450 мл. Чоловіки можуть здавати кров не більше 5 разів на рік, жінки —
не більше 4 разів на рік. Після п’яти регулярних донацій рекомендовано зробити
перерву не менш ніж 3 місяці.. Повномасштабна
війна, спричинена вторгненням російської армії в Україну, докорінно змінила все
наше життя. І незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива — дива
єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм
завзяттям та бойовою майстерністю, а ми — гідно віддячуємо їм своєю підтримкою.
Проте щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці, і їм ми теж можемо
допомогти, здавши кров, котра рятує життя військових. Потреба в донорській
крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій
вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують також цивільні, що постраждали
від воєнних дій. Не скасувала війна і планових ургентних операції, онкологічних
захворювань, ускладнених пологів. В Україні завжди існував дефіцит донорської
крові, й наразі ця проблема стала особливо гострою. Одна донація здатна
врятувати три життя — життя трьох фантастичних бійців, завдяки яким ми з вами
усе ще живі та здорові. Діймо злагоджено, зберігаймо кров гарячою, а розум
холодним. Віримо в Україну, в ЗСУ і в кожного, хто на своєму місці наближає
нашу Перемогу!
