Франц Кафка - геній абсурду

 

3 липня 1883 року народився Франц Кафка — один із найвидатніших німецькомовних письменників XX століття, австрійського чиновник, єврейський страдник і громадянин Чехії. Франц Кафка народився в Празі. Його батько Герман, комерсант середнього достатку, мав галантерейну крамницю, якийсь час родині належала й невелика фабрика. Його мати Юлія походила з роду Льови, забезпеченішого й освіченішого. Франц закінчив німецьку гімназію та Празький Карлів університет, отримав ступінь доктора права і працював на скромних посадах. Відбувши стажування в окружному суді, він почав служити в страховому товаристві. Але вже через рік перейшов у напівдержавну організацію, яка страхувала виробничі травми. Нове місце служби виявилося й останнім   — Кафка прослужив тут чотирнадцять років і 1922 року вийшов по хворобі на пенсію  —  жити йому лишилося менше двох років. Провів він їх частково в Берліні, частково в санаторіях і лікарнях. Помер З червня 1924 року від сухот в курортному містечку Кірлінг під Віднем. Похований у Празі. Робота його завжди обтяжувала. На першому плані залишалася література, яка «виправдовувала все його існування». Як особистість Кафка був незбутньо нещасливим, але як письменникові йому «пощастило»: можна навіть сказати, що йому «щастило» тим більше, чим тісніше налягали на нього нещастя. Його самозаперечення переходило всі межі. Здавалося б, у такому разі належало покинути письменництво. Але він не кидав, не міг кинути — писав і постійно ганив написане, а останньою волею було спалити після смерті всі рукописи. Головні твори — романи «Америка», «Процес» та «Замок» залишилися незавершені і побачили світ уже після смерті автора, всупереч його останній волі. В Україні видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Га» здійснено видання книги вибраних творів Франца Кафки. Збірка містить оповідання з усіх прижиттєвих та посмертних видань автора, романи «Процес», «Америка» (уривок), «Замок» (уривок), а також його листи і щоденники. Це перше в Україні ґрунтовне зібрання творів Кафки, здійснене трьома знаними майстрами перекладу: Євгеном Поповичем, Олексою Логвиненком та Петром Таращуком. Твори Франца Кафки просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, є унікальним явищем у світовій літературі. Макс Брод так писав про творчу сутність цього письменника: «Кафка не любив теорій. Він говорив образами, тому що мислив образами. Образна мова була для нього найприроднішою. Навіть у так званому щоденному спілкуванні». Мало не кожне його оповідання — це метафора, яка персоніфікує внутрішнє життя предмета: і зелений безногий дракон, що заповзає в кімнату, і меч, що стримить у спині людини, котра налаштувалась на прогулянку, і барʼєр театральної ложі, що виявився довготелесим худющим чоловіком. Це як сон, де все також незрозуміле, алогічне й водночас — незаперечне. «Ми перебуваємо в становищі залізничних пасажирів, що зазнали аварії в довгому тунелі, а саме в тому місці, де вже не видно світла початку, а світло кінця ледь марить, тому погляд весь час шукає його і весь час губить, та й чи існують початок і кінець, немає певності» —  Франц Кафка.