11 січня народився Яр Славутич ( 1918-2011). Професор Альбертського Університету, мовознавець, перекладач, поет, автор англомовних підручників з української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон). «Був Григорій Жученко. Під цим іменем надрукував півдесятка віршів у літературних журналах чи альманахах… – пише в автобіографії поет, – 1943 року я вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі «Нова Україна», де надруковано кілька віршів із циклу «Запорожці». З того часу я друкувався лише під цим іменем, що незабаром стало моїм легальним прізвищем». Яр Славутич прожив надзвичайно насичене життя. Народився на Херсонщині в козацькій родині. У вересні 1932 року 14-річного юнака разом з батьками заарештували і відправили на заслання до Сибіру. Дорогою він утік і повернувся в рідне село. Під час Голодомору помирають його піврічна сестричка, улюблений дід і бабуся. Тоді ж він складає присягу, продиктовану рідним дідом, – вижити й розказати всьому світові, «як москва нищить Україну…». Відзначає Славутич у своїй біографії і 1938 рік, коли, будучи студентом Запорізького педінституту, він опиняється у в’язниці за читання віршів Олександра Олеся та повістей Володимира Винниченка. У 1941 році під німецькою займанщиною молодий вояк разом з іншими радянськими солдатами, що потрапили в оточення, організовує в лісах північної України Чернігівську Січ, яка ставить за мету оберігати місцеве населення від німецьких грабунків, рятувати молодь, наловлену німцями та поліцаями для рабської праці у фатерлянді, а також готуватися стати армією Самостійної Української Держави — СУД. У 1943 році він —сотник Чернигівської Січі — втрачає дружину і крихітну новонароджену доньку, яких спалюють гітлерівці, винищуючи українські села. Ця воєнна віху з його автожиттєпису я перекреслює різні наклепи й інсинуації, котрими прислужники компартійної системи срср будь-що старалися оббрехати ім'я українського патріота, звинувачуючи його то в "невчиненій зраді", то в придуманому "прислужництві гітлерівцям". Причина нападів на нього була в іншому — в безкомпромісному викритті Славутичем страшних злочинств, чинених імперською Москвою проти України. Потім була еміграція, поневіряння в Німеччині, США і врешті-решт переїзд до Канади, де йому вдалося зробити стрімку наукову кар’єру і стати одним із найактивніших діячів української діаспори. Яр Славутич – автор першого мартирологу українських діячів культури, знищених і репресованих сталінським режимом «Розстріляна муза». Громадська думка діаспори із захопленням сприйняла його першу збірку "Правдоносці", назвавши її «збіркою збірок», а його самого нарекла «правдоносцем». Викладав українську мову в Альбертському університеті (м. Едмонтон) з 1960 по 1983 рр. Помер в Едмонтоні 4 липня 2011, похований на цвинтарі св. Михаїла. Сьогоднішній читач в Україні має змогу познайомитись з основними працями у творчому доробку Яра Славутича. З набуттям державної незалежності публікувались уже його оригінальні поетичні збірки: «Слово про Запорозьку Січ» (1991 та 2-ге, доповнене видання — 1992), «Шаблі тополь» (1992), а також вибрані «Твори в двох томах» (1994) і найповніше видання — «Твори, томи І — V», котре видавництво «Дніпро» випустило до 80-річчя письменника. Окремими виданнями в Україні виходять: перший мартиролог українських діячів культури, понищених і репресованих кривавим сталінським режимом, — «Розстріляна муза» («Либідь», 1993) та збірка вибраних досліджень і статей Яра Славутича — «Меч і перо» («Дніпро», 1992).
