День навколишнього середовища
відзначається в Україні щорічно у третю суботу квітня з 1998 року згідно указу
Президента України «Про День довкілля». Свято було задумано на честь
Стокгольмської конференції з довкілля, яка стала однією з найважливіших в історії
екологічного руху, оскільки цього дня була заснована UNEP (United Nations
Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним
організатором і ідеологом всесвітнього Дня довкілля. Головна мета свята –
підвищення рівня свідомості українців в питаннях, що стосуються збереження
безпеки навколишнього середовища. Повномасштабне вторгнення
росії до України з 24 лютого вже завдало та продовжує завдавати величезної
шкоди людям та інфраструктурі населених пунктів, де тривають бойові дії. Але
війна впливає і на дику природу. Зараз навіть неможливо
повністю оцінити вплив війни на довкілля через брак точної інформації. Проте точно зрозуміло: чим
довше триває війна, тим більше шкоди вона завдасть довкіллю, і тим більше
наслідків ми матимемо в майбутньому. Російські війська формують
бази та фортифікаційні споруди. Це
означає, що вони просуваються вглиб природних територій: займають ліси та
території заповідного фонду. Рух важкої техніки, будівництво
фортифікаційних споруд і бойові дії пошкоджують ґрунтовий покрив. Це призводить
до деградації рослинного покриву та посилює вітрову та водну ерозії. У лісах уже є велика
кількість ракет, що впали, а також нерозірваних боєприпасів, що становитиме потенційну небезпеку для людей та тварин протягом багатьох десятиліть. Бойові дії порушують спокій
диких тварин, вони або гинуть, або намагаються втекти з гарячих точок. Якщо
бойові дії будуть тривати до кінця весни, є великий ризик для виведення
потомства багатьох птахів і ссавців. Більша частина міграційних
коридорів птахів
зараз проходить над зоною бойових дій.
Усе це може стати причиною неспокою птахів, їх виснаження через зміну маршрутів
чи відсутності можливості відпочити, та потрапляння під обстріли. З настанням весни починається
пожежонебезпечний період і зростає ризик виникнення пожеж в екосистемах унаслідок
обстрілів. На територіях, окупованих російськими військами, служби ДСНС не
зможуть працювати та проводити ліквідацію загорянь. 11 березня 2022 року
внаслідок військових дій на території Чорнобильської зони було зафіксовано
пожежу. Ворог
атакує як цивільні об’єкти, так і військову інфраструктуру. Під час детонації ракет та артилерійських снарядів
утворюється низка хімічних сполук: чадний газ (CO),
вуглекислий газ (CO2), водяна пара (H2O), бурий газ (NO), закис азоту (N2O), діоксид азоту (NO2), формальдегід (CH2О), пари ціанистої кислоти (HCN), азот (N2), а також велика
кількість токсичної органіки, окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина,
конструкції. Під час вибуху всі речовини
проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в
атмосферу. Металеві уламки снарядів, що
потрапляють у довкілля, також не є безпечними та цілковито інертними. Ці
речовини потрапляють до ґрунту і можуть мігрувати до ґрунтових вод і в
результаті потрапляти до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей. У менших масштабах джерелом
забруднення є також згорілі танки, транспортні засоби, збиті літаки та інші
залишки бойових дій. Російські війська атакують
портову інфраструктуру вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів і кораблі
на якірних стоянках, що призводить до забруднення вод і поширення отруйних речовин у море. Нафтопродукти негативно
впливають на морські біоценози, формуючи плівки на поверхні води, що порушує
обмін енергією, теплом, вологою та газами між морем і атмосферою. Крім того,
вони напряму впливають на фізико-хімічні та гідрологічні умови, викликають
загибель риби, морських птахів і мікроорганізмів. Забруднення ґрунтів
паливно-мастильними матеріалами та іншими нафтопродуктами відбувається внаслідок руху та пошкоджень сухопутної військової техніки. Російські військові обстрілюють нафтобази. Унаслідок виникають пожежі. Продукти горіння пінополіуретану спричиняють як
отруєння тварин та людей, так і сприяють появі кислотних дощів. Пошкодження комунальних
комунікацій призводить до забруднення органічними речовинами води. Після війни ми будемо
пожинати плоди бойових дій — руйнування екосистем, забруднення ґрунтів,
зменшення біорізноманіття, зростання кількості шкідників у лісах. Крім того,
відбудова країни потребуватиме значної кількості природних ресурсів. Також є
ризик невиконання Україною вже поставлених кліматичних цілей, адже війна — це
внесок у зміну клімату, а відновлення країни неминуче буде супроводжуватись
значними викидами парникових газів. Оскільки очікується значне
хімічне забруднення ґрунтів та вод, важливо після війни подбати про ефективну
систему моніторингу стану довкілля. Систему, яка б дозволила зафіксувати реальний об’єм
завданої шкоди довкіллю та дозволила вжити найефективніших заходів, щоб
уникнути подальшого погіршення ситуації та щоб відновити екологію до
безпечного стану — і для людини, і для дикої природи. Зараз є дуже важливою
активність Міндовкілля, громадянського суспільства та екологічного комітету
Верховної Ради, щоб уся шкода довкіллю була максимально зафіксована та у
подальшому компенсована агресором. Також важливо, щоб план
відновлення України включав заходи з відновлення та збереження екосистем, а до
планів із відбудови населених пунктів включати природорієнтовані рішення та
заходи з адаптації до зміни клімату.
