.jpg)
Свято, Всесвітній день дитини, виникло в середині минулого століття, а саме в 1954-му році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила свою резолюцію № 836 (IX), рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року. Спочатку дата святкування Дня дитини рекомендувалася виключно на розсуд кожної держави, яка визнає для себе доцільним відзначати цей день. В багатьох суверенних державах, виник Міжнародний день захисту дітей, який відзначається 1-го червня. Пізніше, 20-го листопада 1959-го року прийняли «Декларацію прав дитини». Потім, в 1989-му році, також 20-го листопада всесвітнім співтовариством була прийнята «Конвенція прав дитини» так питання з єдиної для всіх датою святкування цього дня було вирішено само собою. Тепер в офіційних документах всесвітньої організації об’єднаних націй фігурує саме ця дата. Метою святкування Всесвітнього дня дитини є привернення уваги широкої громадськості, організацій та урядових установ до питань, спрямованих на практичну реалізацію заходів щодо забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Актуальність проблем дитинства залишається високою, на жаль і до цього дня.
Численні заходи та дії, навіть на законодавчому рівні, не в змозі повністю вирішити весь комплекс цих проблем, так як вони лежать швидше в моральній площині людського світогляду. В цей день міжнародні організації також закликають школи та вчителів розповідати про реальність менш щасливих дітей у світі. Ідея полягає в тому, щоб діти знали, якими основоположними правами повинні володіти діти у всьому світі, незалежно від їх громадянства, походження чи соціального стану. І як же нестерпно усвідомлювати, що сучасне покоління українських дітей стало поколінням ДІТЕЙ ВІЙНИ. Незважаючи на міжнародні Декларації та Конвенції, наші діти виявилися беззахисними перед злочинними діями країни-агресора. Національна рада разом із представниками медіаспільноти, психологами і громадськістю розробила правила, яких мають дотримуватися медіа, висвітлюючи події, пов’язані з дітьми війни. Війна, яку приніс в Україну на своїх багнетах «русскій мір», завдала неймовірну кількість втрат і страждань, яких у ХХІ столітті годі було сподіватися. Український народ, який лише 32 роки тому здобув державну Незалежність, усім миром постав проти підступного ворога, що хоче загарбати наші території, поневолити людей. У цьому страшному пеклі війни найбільше страждають діти. Вони змалечку навчилися швидко разом із батьками реагувати на сигнал тривоги, розрізняти звуки ракетних обстрілів, екіпіровку та мову окупантів. Наші діти з 3-4 років знають кольори свого стягу, знають слова Державного Гімну, співають «Червону калину» і навіть так само, як і всі ми, ненавидять триколор і літеру Z латинського алфавіту, яка стала символом рашизму. За даними державного порталу розшуку дітей «Діти війни», більше ніж 1644 дитини постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії росії. Станом на ранок 17 жовтня 2023 року, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, 508 дітей загинули та понад 1136 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ці цифри не остаточні. Триває робота з їх встановлення в місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях. 11225 українських дітей було депортовано на територію рф, багато з них примусово забрали в родин. І ці цифри змінюються мало не щодня. Це трагедія, яку важко осягнути. Дуже характерно, що саме у 20-е листопада відзначають своє професійне свято «День педіатра» і дитячі лікарі, які поклали на себе вирішення проблем здоров’я наших дітей. Дякуємо всім, хто своєю працею і своєю наполегливістю зміцнює благополуччя підростаючого покоління, сприяє розвитку здорових стосунків і взаєморозуміння в цьому юному середовищі. Сучасне покоління наших дітей травмоване війною, і нам ще дуже багато необхідно зробити, аби ці травми не набули незворотного психологічного характеру.
