16 лютого - День військового журналіста України

 

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 2018 року, 16 лютого вшановують мужність та професійність військових журналістів, які від перших днів російської агресії поруч із танкістами, десантниками, морпіхами, артилеристами в найгарячіших місцях українського спротиву. Дату 16 лютого - День відзначення військових журналістів обрали невипадково. У 2015 році неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання в цей день загинув редактор редакції телебачення телерадіостудії Міністерства оборони України "Бриз" капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін. Дмитро Лабуткін – військовий журналіст, який у 2015-му році в окупованому Дебальцевому на Донеччині почепив на бронетранспортер синьо-жовтий прапор і зафільмував це. За словами ексголовного редактора телерадіостудії Міністерства оборони України "Бриз" Івана Чміля, з 21 січня до 16 лютого Дмитру вдалось зібрати й передати документи про перебування російської регулярної армії на території Донбасу, які потім застосували як доказ під час перемовин у Мінську. Сьогодні професія журналіста є небезпечною, а військового журналіста — небезпечною вдвічі. Військові кореспонденти завжди на передовій, завжди там, де український солдат. Ми пишаємося українськими журналістами і журналістками, які з перших днів війни стали поруч із нашими захисниками і захисницями, аби боронити нашу землю, нашу свободу. І в цей день – День військового журналіста – ми низько вклоняємося їм за безкомпромісне виконання їхнього громадянського обов’язку – служити Україні й народові – навіть в умовах, що загрожують їхньому життю. Глибока шана всім журналістам, які вже не повернуться з поля бою до своїх редакційних колективів, до своїх родин. Для тих хто мріє стати військовим журналістом потрібно звернутися на кафедру військової журналістики Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серед викладачів цієї кафедри є колишні військові журналісти та пресофіцери, які розуміють проблематику і потреби військових медіа та мають досвід роботи в умовах бойових дій. Нехай кожен військовий журналіст і журналістка знають, що нині вони еталон для всіх інших представників професії. Ми їх любимо, поважаємо, беремо з них приклад. Нехай якнайшвидше настане ПЕРЕМОЖНА ВЕСНА, нехай стануть вільними всі наші території, а ворог зазнає нищівної поразки. Слава Україні!

Рак виліковний!

Всесвітній день боротьби проти раку засновано 2000 року на першому Всесвітньому саміті боротьби з раком, який проходив у Парижі. На цьому саміті кілька керівників державних установ та онкологічних організацій підписали Паризьку хартію боротьби з раком. Цей документ складається з 10 статей, в яких викладається: заохочення досліджень щодо лікування та профілактики онкологічних захворювань; модернізація послуг, що надаються пацієнтам, хворим на рак; мобілізація світової спільноти для боротьби проти раку. Стаття X Хартії офіційно оголосила 4 лютого Всесвітнім днем ​​боротьби проти раку, «щоб Паризька Хартія була в серцях та душах людей усього світу». Україна приєдналася до конвенції країн, що підписали Паризьку хартію боротьби проти раку 2007 року.  Рак є другою найпоширенішою причиною смерті після серцево-судинних захворювань у світі. Щорічно забирає життя понад 10 мільйонів людей. Та більше третини злоякісних захворювань можна вилікувати, якщо вчасно виявити та правильно лікувати. Рак виникає зі зміненої клітини, яка "втратила контроль" і почала надмірно ділитися, формуючи пухлину. Це може ускладнювати роботу прилеглих органів або витісняти здорові клітини мутованими. Ситуація погіршується, коли невеликі грудочки ракових клітин відокремлюються від материнської пухлини і розносяться з кровотоком у інші органи, формуючи метастази. Це призводить до порушення роботи багатьох органів і систем, виснаження організму та смерті хворого. Мутації можна успадкувати від одного з батьків. Утім, вони переважно виникають спонтанно. До цього може призвести багато факторів: радіація, забруднення довкілля. На сьогодні науковці дійшли висновку, що визначний вплив має спосіб життя людини. Науковці Інституту медицини у співпраці з колегами із Національної дослідницької ради США виявили п’ять основних чинників, що підвищують імовірність захворіти: тютюнопаління; низька фізична активність; ожиріння; неправильний раціон; вживання алкоголю.

Головною метою проведення Всесвітнього дня боротьби проти раку є: підвищення обізнаності про рак як про одне із найстрашніших захворювань сучасної цивілізації; привернення уваги суспільства до запобігання, виявлення, лікування злоякісних новоутворень; формулювання завдань, що стоять перед світом у боротьбі з онкохворобами; заклик до політиків і членів організації «Міжнародний союз по боротьбі з онкологічними захворюваннями» (далі UICC) відноситися до раку, як до політичного пріоритету. Лікування раку, догляд і супровід пацієнта після лікування відображає нерівність та несправедливість нашого світу. Оскільки, половина населення світу не має доступу до всього спектру основних медичних послуг. У слаборозвинених країнах багатьом людям відмовляють у базовій допомозі, незважаючи на те, що ми живемо за часів вражаючих досягнень у галузі профілактики, діагностики та лікування злоякісних новоутворень. Дохід, освіта, місцезнаходження та дискримінація за ознакою етнічної приналежності, статі, сексуальної орієнтації, віку, інвалідності, способу життя – лише деякі з факторів, що можуть негативно позначитися на доступності до медичних послуг. Але ці бар'єри можна змінити. Саме на це направлена багаторічна кампанія UICC, що дає можливість привернути увагу громадськості до цієї глобальної проблеми, нагадати про те, наскільки небезпечні та поширені зараз онкологічні захворювання. Вчасна діагностика, яка досягається обізнаністю про рак та доступністю медичної допомоги, забезпечує позитивний клінічний результат в понад третині випадків.  Куріння підвищує ймовірність захворіти на рак. За даними Центру раку Амбренсона, у США щороку від спричинених палінням онкологічних захворювань, помирає 443 тисячі людей. 49 тисяч смертей з них стаються через пасивне вдихання тютюнового диму некурцями. У сигаретному димі міститься кілька десятків токсичних і канцерогенних речовин. Вони всі здатні викликати зміни у генах і спровокувати розвиток раку. Велике епідеміологічне дослідження Національного інституту раку США свідчить, що куріння підвищує ризик появи злоякісних пухлин у таких органах, як легені, горло, стравохід, шлунок, підшлункова залоза, нирки, сечовий міхур, шийка матки, груди і мозок. Недостатня фізична активність також провокує  рак. За результатами дослідження Американського департаменту здоров’я і соціальних служб, фізична активність знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань, гіпертонії, депресії, остеопорозу, діабету і раку. Інше дослідження, опубліковане у Nature Reviews Cancer свідчить, що приблизно чверть усіх випадків раку у світі пов’язана з недостатньою фізичною активністю та зайвою вагою — спорт допомагає знизити ризик появи раку молочної залози, товстої кишки, жовчного міхура та інших видів злоякісних пухлин. Як пов’язані зайві кілограми і ризик появи ракової пухлини ? Людина має ожиріння, коли її індекс маси тіла (відповідність ваги до зросту) є вищим за 30. Це є свідченням аномально високого відсотка жирової тканини. Між її клітинами здатні накопичуватися фактори запалення. Це призводить до появи мутацій у прилеглих клітинах. Дослідження, опубліковане в Nature Oncogene, пояснює, що люди з надмірною вагою схильні до розвитку раку стравоходу, підшлункової залози, товстої і прямої кишки, молочної залози, нирок, щитовидної залози та жовчного міхура. Науковці з Італії провели масштабне дослідження впливу раціону на ризик появи злоякісних пухлин і довели, що 25% випадків раку можна було уникнути, змінивши харчові звички. Раціон збагачений червоним або обробленим м’ясом (ковбаси, шинка, балик, бекон) підвищує ризик появи раку підшлункової залози, кишковика і шлунку. Захоплення продуктами з високим вмістом білків і жирів також асоційоване із розвитком раку, зокрема кишковика і грудей. Вплив алкоголю на появу ракових літин…Дослідження, опубліковане в журналі Oncology, демонструє зв’язок між споживанням алкоголю і раком ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, товстої і прямої кишки та молочної залози. Мутації в клітинах цих органів, кажуть автори дослідження, викликає ацетальдегід — основний метаболіт спирту, а також вільні радикали кисню і азоту, які утворюються в організмі людини після вживання алкоголю. Ультрафіолет сонячного світла може викликати рак шкіри або меланому. За даними Інституту дослідження раку Великої Британії 9 з 10 випадків меланом спричинені ультрафіолетом. Він провокує мутації у клітинах шкіри і, як наслідок, ріст меланом. Як змінити повсякденні звички, щоб знизити ризик розвитку раку? Спеціалісти найбільшої некомерційної організації, що проводить дослідження медичних питань, Мейо радять: якнайшвидше кинути палити, якомога більше рухатися, змінити раціон, додавши більше овочів, фруктів, злаків, бобових та риби, звести до мінімуму вживання червоного м’яса та ковбас, знизити вагу відповідно до зросту і намагатися більше не набирати, відмовитись або мінімізувати вживання алкоголю, перед виходом на вулицю завжди наносити сонцезахисний крем на відкриті ділянки тіла, вакцинуватися від вірусу папіломи людини і гепатиту В, практикувати лише захищений секс, регулярно відвідувати лікаря задля профілактичних оглядів, адже рання діагностика раку підвищує шанс побороти захвор

 

Валер'ян Підмогильний – інтелектуал, письменник, перекладач, екзистенціаліст

2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний – письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження. Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю», –  писав Валер’ян Підмогильний. Його односельчани згадують переважно про матір письменника. Вона була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю. Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем. Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання»  – згадувала  мешканка села Чаплі Марія Ярушевська. Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер. Вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса. Він був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го року було переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський. Валер'ян Підмогильний одним із перших відчув увесь  той жах та абсурд, що насувався на українців у країні рад. І не просто відчув, а й точно зобразив та передав наступним поколінням у літературних творах і перекладах. Найвідоміший твір автора – «Місто», виданий у 1928 році. Це перший урбаністичний роман в українській літературі, який став предтечею екзистенціалізму. Твір сповнений драматичними подіями, має досить мінорну "тональність". Проте сам автор задумував його як комедію. Про це дізнаємося з рукописів Підмогильного: "Свій роман «Місто» я почав писати зовсім для себе несподівано – воно, за первісним задумом, мало бути кіно-сценарієм, і то комедією... Кіно-комедію я допровадив до четвертої частини і побачив свою цілковиту безпорадність на цьому зрадливому полі, і щоб відшкодуватись за поразку, вирішив скористуватися темою для роману. Від неї, видима річ, лишились самі уламки, чи певніше – самий тільки імпульс. Написав, бо люблю місто, і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити, в міру змоги, місто до української психіки…" Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного у суспільстві. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії». Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколи Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколи Любченка (Кость Котко) –  загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним. Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати...  Валер’яна Підмогильного називають психологічним письменником, бо аналіз людської психіки був його головним художнім завданням. Водночас Підмогильний – суворий аналітик своєї доби – бачив свій час у сотнях промовистих деталей. За його творами легко уявити далекі двадцяті роки XX століття, бо він вмів відтворити свій час з блискучою й неперевершеною правдивістю. Оксана Забужко під час лекції про період "Розстріляного Відродження" у 2016 році зазначила: "Я багато років настійно повторюю у всіх виступах та інтерв’ю, чому я тій владі ніколи не прощу смерть Валер’яна Підмогильного. Те, що я, у мої формативні письменницькі роки, отримувала від французьких екзистенціалістів, було десь на 20 років спізненим, порівняно з українськими 1920-ми роками... це теж післявоєнний досвід, перша травма, перше глибинне розчарування, перша катастрофа, перше національне поганьблення..."  Юрій Шевельов писав: "... виразлива нещадність й тверезість бачення Підмогильного сформувалася вже у його першій книжці, з характерним для письменника фокусом на людині та її психології, поведінці в різних обставинах. До життєвих явищ, до своїх персонажів ... підходив із гострим скальпелем хірурга й рішуче препарував сучасність і людину в ній..."  У день народження  Підмогильного в тюремному лазареті 2 лютого 1936 року помер від туберкульозу Євген Плужник. А 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) за ухвалою особливої трійки НКВС розстріляли 1111 в'язнів Соловецького табору, серед яких був і 36-річний Підмогильний. Його  реабілітували у 1956 році, посмертно. Пройшло ще 33 роки, перш ніж в Україні перевидали його твори.