2 серпня виповнюється 133
роки від дня народження Костя Буревія, українського письменника, публіциста,
драматурга, театрознавця, літературного критика, перекладача. Костянтин Степанович Буровій
народився у 1888 році у селі Великі Меженки на Вороніжчині в надзвичайно бідній
українській родині. Зміг закінчити лише сільську чотирирічку. Формувався як
особистість у російськомовному середовищі. Подальшу освіту здобував самотужки, переважно на каторзі та в тюрмах. Там він
вивчив польську та французьку мови. Після другого
заслання вчився на Вищих комерційних курсах у Петербурзі. У 1925 році з'являється у пресі
уривок із його роману «Хами», а також нариси про життя багаточисельної української колонії в Москві, про
Український клуб, про пов'язану з «Березолем» Українську театральну студію (в
ній Кость Степанович викладав історію театру), про видавництво «Село і місто»,
в організації якого Буревій відіграв провідну роль. Костянтин Степанович веде боротьбу за те, щоб уряд РРФСР узяв на бюджет
культурні установи української меншини в Москві, як то зробив уряд України для
російської меншини. 1925 року, далекий від справжнього розуміння українського
питання, Кость Буревій втрутився в літературну дискусію написавши книжку
«Європа чи Росія. Шляхи розвитку сучасної літератури»,
де виступив опонентом Хвильового і
привернув до себе увагу. Як зазначив Юрій Лавріненко у
своїй фундаментальній праці «Розстріляне відродження», «…Кость Буревій – людина
трьох різних життів. Перше життя було типовим життям «всеросійського»
професіонального революціонера-підпільника, активного діяча, а потім і члена ЦК
найстаршої російської партії соціалістів-революціонерів (1903–1922). Це життя
дало Буревію 68 царських і одну більшовицьку російську тюрму, три заслання на
Північ і в Сибір та втечі з них, туберкульоз і десятки операцій кістки. Друге життя (1923–1934) – це
життя видатного діяча Розстріляного Відродження. Воно дало йому нові злидні і
переслідування, але повернуло йому його Україну, дало найвищу втіху будувати,
творити непроминальні вартості. Третє життя Костя Буревія –
це життя містичного Едварда Стріхи, що народився 1927 року, але не вмер і досі,
бо записало Буревія до невеличкої в історії світової літератури групи найліпших
майстрів пародії і літературної містифікації. Друге і третє життя можна
розглядати як одно, що тривало лише десять літ і що коштувало йому розстрілу,
коли він мав лише 46 років і почав семимильними кроками наздоганяти втрачений
час…» У 1929 році він переїхав до
Харкова і показав себе як першорядний знавець і критик театру, літератури,
мистецтва (видав монографії «Три поети» (про творчість Павла Тичини, Михайля
Семенка, Валер’яна Поліщука), «Амвросій Бучма», редагував монографії про
художників Самокіша, Дмитра Левицького та театральні мемуари Саксаганського,
Кропивницького, Садовського та ін.). Кость Буревій є автором
пародій «Зозендропія», «Хами», «Мертві петлі», «Овечі сльози», історичної драми
«Павло Полуботок». 13–15 грудня 1934 року
виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у Києві за звинуваченням
«в організації підготовки терористичних актів проти працівників
Радянської влади» Кость Буревій був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 15
грудня 1934 року.Похований в братській могилі на Лук'янівському цвинтарі. У
1949 році його родина емігрувала до США, де його дочка Оксана Буревій-Яценко
видала окремою збіркою частину врятованої спадщини батька. Кость Буревій був
реабілітований у 1957 році.
