13 серпня 1964 року на Львівщині у родині політв’язня народився Степан Процюк - український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. В літературу Степан Процюк прийшов у 1991 році у складі літгурту «Нова генерація», куди він входив разом із Іваном Андрусяком та Іваном Ципердюком. Згодом став співтворцем літературного проєкту «Інша література». Автор збірок віршів («На вістрі двох правд», «Апологетика на світанку»), есеїв («Канатоходці», «Тіні з'являються на світанку», «Аналіз крові»). У своїх прозових творах Процюк висвітлює соціальні проблеми, з якими стикається Україна сьогодні («Інфекція») та в минулому («Десятий рядок», «Травам не можна помирати», «Пальці поміж піском»), а також екзистенційні проблеми, як-то індивідуальне і колективне буття («Руйнування ляльки») чи взаємини між батьками і дітьми («Бийся головою до стіни»). Його найновішим романом є «Пальці поміж піском» («Наш Формат», 2020), дії якого розгортаються на тлі радянської України 1950-х. Також Процюк є автором кількох творів для підлітків; його повість для підлітків «Аргонавти» входить до шкільної програми (рекомендована до прочитання учням сьомого класу). Із 2019 року він веде YouTube-канал «Письменник про письменників»; також він є регулярним колумністом газети «День». Літературний критик Богдан Пастух зазначає: «Степан Процюк — це автор, про якого можна говорити у різних планах, можна про нього та про його наречену-літературу, в яку той закоханий до нестями і експериментує з нею від невимовності почуття. Можна говорити про Степана Процюка як про Одіссея, який дратує одних богів, догоджаючи іншим, а можна і як про автора з сильним енергетичним полем, яке створює коловороти внутрішніх сюжетів в його складному, відразливому для філістера письмі. Степан Процюк — автор для мужніх, для тих, хто не боїться зазирати у притемнені куточки підсвідомого, знати справжню етимологію людських вчинків, досліджувати тілесність, гріх і форми покути. Подібні моменти є визначальними у творчості цього письменника, який відважно рухається назустріч невідомому...».Твори Степана Процюка перекладені кількома іноземними мовами (німецькою, російською, словацькою, польською, чеською). 30 вересня 2012 року на своїй сторінці у «Facebook» Степан Процюк повідомив про те, що став членом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. У вересні 2015 року Процюк отримав відзнаку «Золотий письменник України».
За матеріалами Укрінформ, Вікіпедія
