понеділок, 9 травня 2022 р.

Історія "Запрізького маршу"

У всього завжди є свій автор: чи то виходець з народу, ім’я якого поглинув час, чи то славетний митець, якого всі знають, шанують і люблять. Серед безмежного розмаїття творів, добре відомих переважній більшості людей, є ті, котрі через набуття вкрай широкої популярності хибно вважаються надбанням народної творчості. Здається, подібне явище не несе ніякого негативу, однак ніколи не можна забувати справжніх авторів цих творів. Євген Адамцевич є автором «Запорізького маршу». Він скомпонував твір з використанням мелодії української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть». Це, зокрема, засвідчує й листування з кобзарем відомого дослідника кобзарського мистецтва О. А. Правдюка. У 1969 році в залі Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченко пролунала мелодія, яка пройшла крізь серця присутніх і не залишила жодної байдужої до себе людини – музика незалежності. Це був славетний «Запорізький марш»*. А Євген Адамцевич зіграв мелодію не тільки на бандурі, але й торкнувся струн сотень людських душ. Так описував той концерт один з очевидців народний артист України Сергій Козак: «Мені важко переповісти, що було після першого виконання «Запорізького маршу». Скажу лише, що старий Адамцевич виконав його на вимогу публіки тричі. Так була порушена домовленість не виконувати більше двох творів. І ніхто з кобзарів-побратимів не дорікав Адамцевичу, що він тричі повторив свій номер. І хоч його музика була безсловесна, але вслухавшись у мелодію «Запорізького маршу», вже ніхто з виконавців не наполягав на тому, щоб співати понад програму.Стало зрозуміло: відбулося щось надзвичайне. Над зачарованим залом зайнялася і згасла чудова мить, яку повторити, затримати ніхто не зможе». Євген Адамцевич – обдарований бандурист, сліпий народний кобзар, який пройшов нелегкий життєвий шлях, закликаючи борців за незалежність України не здаватися та вірити в світле майбутнє. Він навчився грати на бандурі у Мусія Петровича Олексієнка, від якого перейняв спосіб гри та багатий репертуар. Виступати самостійно Адамцевич почав з 1927 року. Він пережив багато горя: тяжкі 30-ті роки винищення кобзарства та бандурництва, переслідування, бідність, репресії та утиски. Але попри все, це була людина з міцним козацьким духом, який не зламався під вагою труднощів. Зараз «Запорізький марш» в обробці та оркестровці Віктора Гуцала звучить майже на всіх урочистих подіях.Слова на музику "Запорізького маршу" Є. Адамцевича  написав Олекса Ющенко. Ось вони:                   

На Вкраїну рідну суне сила вража -

Хоче поневолить, хоче полонить.

Ти грабуєш, ляше, забираєш наше, -

Як же нам по-доброму із тобою жить?

Не на те родились ми, щоб в неволі скніти,

Щоб судилось дітям рабство та ярмо, -

Ми на посміх світу не потерпим гніту,

Ми на глум свободу нашу не дамо!

Не одного сина вражі катували,

Не один звитяжець потрапляв на гак.

Не забув підступні зрадницькі навали

Вірний щирій дружбі вславлений козак.

Закипають хвилі в морі почорнілі,

Плаче стара чайка, чуючи бої.

Нас не подолати ненависній силі,

Не знеславим чисті прапори свої!

Чуєш, вражий сину, ти за наш Батурин

І на тому світі відповідь даси.

Гомонить Вкраїна, чути звуки сурем,

Бачим вільну матір юної краси.

Бачим Україну вільну та погожу,

Бачимо онуків в щасті та добрі.

І козацьку вірну ставимо сторожу

Біля моря нашого, як в літа старі.

Дзвонять струни кобзи, вирушає військо,

Розбирає ворога страх і чорна лють.

Шлях важкий козацький проляга не близько,

Козаки за правду і за волю йдуть.

...Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть...

 Минуло багато років, але зміст цих слів залишається актуальним і сьогодні, - в цей складний для нашої України час... 

Подивіться уривок з фільму "Пропала грамота",  де звучить "Запорізький марш", а також послухайте цю чудову мелодію з новими сучасними словами....