Наш земляк - МИКОЛА ЗЕРОВ

 Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер “неокласиків”, майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров народився в місті Зінькові на Полтавщині 26  квітня 1890 року. Батько його був учителем, також займав посади в системі народної освіти. Микола Зеров учився в Охтирській гімназїї до 1903, середню освіту завершив 1908 року в Київській гімназії. Закінчив з добрим успіхом історико-філологічний факультет Київського університету. До 1917 року вчителював у Злотопільській, а з 1917 — в 2 Київській гімназії. Водночас бере активну участь в українському літературному житті, що вийшло з підпілля в революції 1917, виступає як критик, редагує зразково бібліографічний журнал “Книгар” (1919 — 1920). Упродовж 1920-их років був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань.

До 100-літнього ювілею українського письменника та кіносценариста чеського походження, лауреата Шевченківської премії Вацлава Вацека.

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині. Саме від батьків увібрав майбутній письменник у своє серце народні пісні й думи, у них навчився цінувати нетлінні духовні надбання, від них набрався мудрості та любові. Василь з дитинства захоплювався читанням книг, при світлі каганця «ковтаючи» книги одну за одною. Перечитавши все, що було в шкільній та сільській бібліотеках, він де тільки міг діставав нові видання, знав напам’ять безліч віршів, пізніше під його редагуванням виходила шкільна стіннівка. Василь закінчив з відзнакою Миколаївську семирічну школу, а з 8 класу навчався в Йосипівській середній школі.

12 квітня - Всесвітній день авіації та космонавтики

 

11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів

11 квітня 1945 року — день, коли в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання, а американці увійшли на територію Бухенвальду —  був прийнятий як «Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів». Щороку 11 квітня  Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття гітлерівських катівень. Масове поширення концентраційні табори отримали саме у нацистській Німеччині. У них утримувалися політв’язні, а також особи, які переслідувалися за расовими, релігійними, соціальними та іншими мотивами. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих нацистів, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив Райху майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

“Чесний і совісний Близнець”.

Віктор Семенович Близнець народився 10 квітня 1933 року в с. Володимирівці на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині. Немовлям мало не помер, бо в Україні були часи голодомору. Середню школу закінчив із золотою медаллю. Потім навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Шевченка. Дозвілля проводив або в бібліотеці, або на природі. 1955 — студентом четвертого курсу одружується з киянкою Раїсою. Їй було 17, коли вони познайомилися. Віктор приходив до студентів — її сусідів по комунальній квартирі. “Ми були молоді, бідні, за теперішніми мірками просто злиденні”, — згадувала пізніше дружина. Обоє їхніх дітей — старший Юрій і донька Ольга згодом стали біологами. Його університетськими друзями були – В. Симоненко, М. Сом, Т. Коломієць. У людях понад усе цінував гідність. Був щирий, добрий, але принциповий. Не мирився з неправдою, несправедливістю в житті, з сірістю – в літературі, що була для нього великим і святим ділом. Після університету працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах. Публікуватись він почав з 1959 р., а перша книжка оповідань „Ойойкове гніздо” вийшла в 1963 р. Близнець найбільше відомий в Україні завдяки творам, написаним спеціально для дітей.“… Немає більшої насолоди для письменницької душі, як писати книгу для юних. Це немовби свіжий подих вітру вранці, десь на лузі дитинства, коли тільки-тільки сходить сонце…” 

НАТО святкує 74-річчя створення організації

4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12-х країн — США, Великобританії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії — підписано Північно-атлантичний пакт (НАТО) про воєнно-політичний союз, що ставив за мету колективний захист демократичних свобод і протидію комуністичній експансії. Початком процесу формування НАТО, у вигляді оборонного Альянсу країн Заходу, можна вважати зустріч у Брюсселі 4 березня 1948 року представників Бельгії, Великої Британії, Люксембургу, Нідерландів і Франції, на якій обговорювалася англо-французька пропозиція розробки договору про взаємну допомогу. 17 березня 1948 року був підписаний Брюссельський договір, метою якого була спільна протидія можливій у майбутньому агресії зі сторони Німеччини, а також військова кооперація як відповідь на можливу агресію СРСР.