четвер, 20 квітня 2023 р.

До 100-літнього ювілею українського письменника та кіносценариста чеського походження, лауреата Шевченківської премії Вацлава Вацека.


Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині. Саме від батьків увібрав майбутній письменник у своє серце народні пісні й думи, у них навчився цінувати нетлінні духовні надбання, від них набрався мудрості та любові. Василь з дитинства захоплювався читанням книг, при світлі каганця «ковтаючи» книги одну за одною. Перечитавши все, що було в шкільній та сільській бібліотеках, він де тільки міг діставав нові видання, знав напам’ять безліч віршів, пізніше під його редагуванням виходила шкільна стіннівка. Василь закінчив з відзнакою Миколаївську семирічну школу, а з 8 класу навчався в Йосипівській середній школі. У 1940 році вступив до Харківського авіаційного училища, бо з дитинства мріяв стати льотчиком. Але війна перервала навчання: 18-річний юнак потрапив на фронт. Під час Другої світової війни воював у складі партизанського загону. Друкуватися почав після війни. Саме в 1945 було видано його перші прозові твори. У лютому 1957 Земляка було прийнято до Спілки письменників України. У 1958 році призначений головним редактором республіканського видавництва «Молодь». Василь Земляк збагатив українську літературу значним набутком. Найвідоміші з його творів: повісті: «Рідна сторона» (1956), «Кам’яний брід»(1957), «Гнівний Стратіон» (1960), «Підполковник Шиманський» (1966), романи «Лебедина зграя» (1971) та «Зелені млини» (1976), трагедія «Президент» (1974-1976), оповідання «Тихоня» та інші. Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення сіл від післявоєнної розрухи, утвердження любові до рідної землі, партизанська боротьба з німецькими окупантами. Був головним редактором Київської кіностудії ім. О. Довженка з 1963 по 1966 рік. Співпрацював з журналом «Новини кіноекрану». За його сценаріями створено художні фільми: «Люди моєї долі» (1961), «Олесь Чоботар» (1957), «Останній патрон» (1963), «На Київському напрямі» (1968), «Вавилон-ХХ» (1979), а «Дочка Стратіона» (1956) – найвідоміший фільм, що обійшов кіноекрани майже всього світу. Помер письменник 17 березня 1977 року.