.jpg)
Великдень — найбільше християнське свято. Цей день
вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха. Свято Великодня має язичеські корені і
народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні
християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити
під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була
тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість. Існує думка, що євангельська подія, на честь якої
встановлена Пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з
язичеських та іудейських культів і у переродженому вигляді пов'язані з особою
Христа (хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса
Христа з язичеськими воскресаючими богами і тільки євангельські твори вважалися
істинними). Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських
обрядів. Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та
обновлення. Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва
"Великдень" ("Великий День") з'явилася аж наприкінці першого
тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що
"Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився,
сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити,
щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у
суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські
ворота в церкві стоять навстіж сім днів... " Згідно
іншої легенди, свято Великодня народилося сім тисяч років тому, ще за часів до
християнства, і було пов'язане з язичеськими культами. Слово "Пасха"
походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам'ять про
звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом
Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. До Великодня віруючі готуються сім тижнів
Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі
Ісус Христос до свого розп'яття. Цi сім
тижнів називаються седмицями. В давніші часи християни після суботньої літургії
не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В
пам'ять про це в Страстну Суботу святять їжу. Під час служби священники міняють буденний одяг на святковий. В ніч Воскресіння Христа, проводиться
святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким
чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати
"скоромне",
тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості
і символом вечері Господньої. Наразі
дослідникам досить важко розібратись, які саме великодні обряди коли й як
виникли. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичеські
обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. У великодніх звичаях,
відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди
трьох різних, нашарованих один на одний, культів — культу роду, культу
весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею
духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов'янам, що на
Великдень "сонце грає", чи "гуляє", хоч його і приймають за
атрибут християнського свята, бо, мовляв "цього дня все веселиться на небі
й на землі", було, мабуть, одною з основніших ідей весняного свята сонця,
з якої випливали й дальші, в роді того, що "під Великодню неділю не вільно
спати". .На Великдень всі
мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Після розговін починали дзвонити на дзвіниці,
— а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще
збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня. Великодній понеділок зветься Обливаним. За
традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у
вівторок. Серед інших
великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю
Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і
звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається
святим і мусить сам погаснути. Великодні
свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною "на
горбках"..Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор в
Нікеї 325 року. До цього в різних помістних Церквах святкували Великдень в
різні дні. Дата Великодня має
випадати на першу неділю після першої весняної повні місяця, яка наступає після
весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська
Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути
помилки при визначенні Великоднеї неділі, постановлено також, що єпископ
Олександрії повинен повідомляти дату Великодня щороку наперед.
