Володимир Дрозд (1939 – 2003) – український письменник, драматург, публіцист, рецензент, редактор, журналіст.

 

25 серпня 2024 року виповнюється 85 років від дня народження Володимира Григоровича Дрозда, українського прозаїка. Його перу належить багато творів. які різняться за тематикою, настроєм та звучанням. Багатоликий Дрозд не вписувався ні в які схеми, для нього не існувало ніяких стереотипів. Автор вражав поєднанням фольклору з фантастикою, реального з химерним, будь то лірична повість чи гротескний твір, повний сарказму. Його оповідання викликають у читача сплеск емоцій, оскільки письменник вміє розмальовувати світ і «бачити зорі навіть у буденних калюжах», як писав його великий земляк Олександр Довженко.                                  Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1939 року у селі Петрушин на Чернігівщині у родині колгоспників. З дитячих років його вабило до себе художнє слово, він багато читав, добре вчився. Тому не дивно, що у 1959 році, відразу після закінчення школи, цілеспрямованого й обдарованого юнака прийняли на посаду журналіста у районну газету «Голос колгоспника». Першу книжку оповідань та новел «Люблю сині зорі» видав у 19 років. З 1961 по 1962 рік Володимир Дрозд працює у редакції обласної молодіжної газети «Комсомолець Чернігівщини», пише оповідання та новели на соціальні теми з філософськими узагальненнями та з елементами фантастики. Літературна критика схвально сприйняла письменника-початківця, а Спілка письменників України відразу прийняла його до своїх лав. Тоді ж Дрозд починає співпрацювати з республіканськими газетами «Літературна Україна» і «Молодь України». Але на початку 1963 року за бунтарство проти офіційних канонів мистецтва соціалістичного реалізму його спочатку звільняють з роботи, а у серпні призивають до лав радянської армії й відправляють служити на 3 роки в Забайкалля, подалі від суспільства.

20. 08 - 85 років від дня народження Валерія Шевчука - майстра психологічної і готичної прози

 

ЛЮДИНА, ЯКА ЗАБАГАТО ЗНАЛА

Ґарет Джонс (13 серпня1905 — 12 серпня 1935) не дожив одного дня до свого 30-ліття, але встиг сказати Заходу правду про Голодомор в Україні 1932-33 років  так голосно, як тільки міг.  Журналіст, який уперше у західній пресі заявив, що в Україні у 1932-1933 роках був Голодомор. Повернувшись з подорожі по СРСР, 29 березня 1933 року,  Ґарет Джонс зробив відомий прес-реліз про Великий Голод в Україні, надрукований багатьма газетами:"Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач. У нас немає хліба! Ми помираємо! Цей плач лунає по всій Росії — на Волзі, в Сибіру, в Білорусі, в Центральній Азії та Україні — "Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду!" Радянські офіційні особи заперечують існування будь-якого голоду, але через кілька хвилин після одного такого заперечення в потязі, я насмілився кинути на підлогу шматок зчерствілого хліба. Наче куля селянин кинувся на підлогу, схопив та поглинув його. Те саме повторилось зі шкіркою апельсина. Навіть чиновники з транспорту та офіцери ОДПУ попередили мене про небезпеку подорожей селом вночі через велику кількість доведених до відчаю через голод людей... Невдовзі прокремлівські сили на чолі з сумнозвісним лауреатом Пулітцерівської премії Волтером Дюранті розгорнули цілу інформаційну кампанію проти Ґарета Джонса, щоб спростувати його заяви про штучний характер Голоду.

Буковинський Кобзар

 

8 серпня 2024 року виповнюється 190 років від дня народження Юрія Адальбертовича Гординського (Осипа-Юрія Федьковича), українського прозаїка, поета, драматурга, перекладача, фольклориста. Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічно живою народною поезією. Поєднавши назавжди свою долю з долею рідного краю, він художньою уявою обіймав усі українські землі, розмежовані у той час кордонами двох монархій – російської та австро-угорської. Він перший на Буковині почав писати народною мовою, продовжуючи і розвиваючи традиції М.Шашкевича, Т.Шевченка, став основоположником нової української літератури на буковинській землі, виступаючи у своїх творах виразником дум і прагнень трудового люду, талановитим художником слова, пристрасним борцем за його краще майбутнє.  Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 року у Сторонці-Путилові Вижницького повіту (нині смт.Путила). Дитинство провів у рідному селі. Початкову освіту здобув приватним способом у селі Киселиці. Від жовтня 1846 р. до липня 1848 р. – навчався в німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях. В 1849 р. виїхав до Молдавії, проживав в містах Ясси та Нямц, займався самоосвітою, почав писати вірші німецькою мовою. Влітку 1851 р. познайомився з німецьким художником і письменником Рудольфом Роткелем, який мав вплив на молодого Федьковича.

Загадковий боївкар ОУН

 

7 серпня 1913 року народився Григорій Мацейко, (псевдонім «Ґонта») — активіст Організації українських націоналістів (ОУН), боївкар, виконавець замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Народився у містечку Щирці, Львівщина. Був членом українського національно-патріотичного спортивного товариства «Луг», гімнастом. У 1929 році став членом ОУН. У 1931 році несвідомо допоміг польській поліції піймати члена ОУН Івана Мицика, який того ж року з доручення організації зліквідував на вулиці провокатора і секретного співробітника польської поліції. Мацейко думав, що це втікає звичайний злочинець і загородив йому дорогу. Щоби себе реабілітувати він добровільно зголосився виконати будь-яку роботу з доручення Крайової Екзекутиви ОУН, керівником якої в ті роки був Степан Бандера. Арештовувався польською поліцією у 1933 році. Відомий завдяки здійсненому 15 червня 1934 року вбивству міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, одного з катів українців на окупованих Польщею територіях України. За фактом убивства Б. Перацького було порушено кримінальну справу та затримано 12 підозрюваних членів ОУН, серед яких опинилися Степан Бандера (крайовий провідник ОУН) та Богдан Підгайний (псевдо Бик; другий, після Шухевича, бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН), яких було заарештовано за два дні до вбивства при спробі перетнути польсько-чеський кордон.

5 серпня – день народження зірки німого кіно Віри Холодної

 

Чому Віра – Холодна? Насправді дівоче прізвище знаменитої полтавки – Левченко, її батько – гімназійний вчитель словесності з козацько-старшинського роду, який брав початок від ХVІІ століття. Холодною Віра стала у 1910 році, коли на балу познайомилася з молодим юристом Володимиром Холодним. Дуже цікавою людиною. Азартний автогонщик, він брав участь в автоперегонах і видавав першу в імперії спортивну газету «Авто». Та й сам гасав хвацько – не раз із Вірою потрапляв в аварії, і дивом обоє залишалися в живих. Родина у нього теж була цікава – Володимир мав трьох братів, добре знаних в Україні. Один із братів, Олексій, був музичним критиком, інший, Микола, – ботаніком, фізіологом та мікробіологом – його ім’я нині носить інститут ботаніки АН України. Ще один брат, Григорій, був секретарем Українського видавничого товариства у москві, потім переїхав до Києва, викладав у гімназії Кирило-Мефодіївського братства, був головою «Просвіти» в Чернігові, працював в інституті Української Наукової Мови, а згодом і очолював його. У 1929 році він був звинувачений у належності до Спілки Визволення України та засуджений до 8 років таборів, а після відбуття терміну – розстріляний.