Генріх Манн народився 27 березня 1877 року. Батько був сенатором з фінансів і господарства міста Любека. В сім'ї крім Генріха було ще четверо дітей — Томас, Юлія, Карла і Віктор. В родині Маннів художній хист був притаманний майже всім її членам. Два покоління цієї родини дали світові аж п'ять письменників і серед них двох таких всесвітньовідомих, як Генріх і Томас Манни, а Віктор, молодший з братів, хочь і став ученим-агрономом, написав цікаву історію своєї обдарованої родини.
У 1889 році Генріх закінчив гімназію і переїхав до Дрездена. Деякий час працював у книжковій торгівлі. Потім переїхав до Берліна. Працював у видавництві і вчився у Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма.
Генріх Манн почав свою літературну діяльність як новеліст. Це був лише підготовчий етап, учнівські спроби.Справжній початок своєї літературної творчості Генріх датував 1900 роком, коли вийшов у світ роман «Країна кисельних берегів». За десять років Манн написав ще шість романів: трилогія «Богині, або Три романи герцогині Ассі» - «Діана», Мінерва», «Венера» (1903), «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» (1905), «Імперія» (1909), «Маленьке місто» (1909).
Романи Генріха Манна стають в Германії бестселлерами, але за кордоном його ім`я залишається практично невідомим, тому що перед Першою світовою війною німецка культура опиняється в загальній ізоляціїі з-за політичної ситуації в країні. Генрії Манн в числі небагатьох німецьких письменників виступив проти розв’язаної Германією війни.
Ще на початку століття Манн задумує новий твір, головною постаттю якого, мав стати буржуа доби Вільгельма II.
Уривки з роману «Вірнопідданий»,, присвячені дитячим літам героя та його перебуванню в Берлінському університеті, з'явилися в сатиричному журналі «Сімпліціссімус» в 1911-1912 рр. Та повністю твір зміг бути надрукований німецькою мовою лише по листопадовій революції 1918 року та поваленню монархії. Тільки ці історичні події зняли заборону публікації «Вірнопідданого».
«Вірнопідданий» - перша частина трилогії «Імперія», наступні томи якої, «Бідні» та «Голова», були створені в 1917-1925 рр. Але це водночас і цілком завершений, самостійний роман, до того ж, безумовно, найкращий у трилогії, а можливо, і найкраща книга Генріха Манна взагалі.
«Вірнопідданий» завершує собою перший період творчості Генріха Манна. Новий етап починається в роки імперіалістичної війни і проходить під знаком політичної активності письменника. Він стає автором не лише таких широко відомих творів, як «Бідні», «Голова», історичної дилогії про короля Генріха IV («Молоді роки короля Генріха IV» та «Літа зрілості короля Генріха IV»), але й великої кількості гостро публіцистичних статей та книг, спрямованих проти війни і фашизму, на захист демократії, миру, людини.
У період Ваймарської республіки з 1926 року був академіком відділення літератури прусської Академії мистецтв, а в 1931 році став головою відділення. Після приходу Гітлера до влади в 1933 році був позбавлений німецького громадянства. Емігрував спочатку до Праги, а потім до Франції. З 1936 голова Комітету німецького Народного фронту, створеного в Парижі. Жив у Парижі, Ніцці, згодом, після подорожей територією Португалії та Іспанії перебрався до США.
Створена дилогія про Генріха IV — («Молоді роки короля Генріха IV» (1935) і «Літа зрілості короля Генріха IV» (1938) — вершина пізньої художньої творчості Манна. Письменникові вдалося створити переконливий і яскравий образ ідеального монарха. Історична розповідь вибудована письменником як біографія героя з дитячих років до трагічного кінця його життя.
Центром дилогії стала фігура французького короля Генріха IV (1553-1610), енергійного державного діяча, сміливого і проникливого політика, що зумів об'єднати під своєю владою партії і приглушити розбрати в країні. Історична достовірність подій, правда психології людей XVI - XVII століть, їх пристрастей і забобонів, з'єднуються в дилогії з втіленням багатовікових гуманістичних шукань, і усе це зв'язано з філософсько-історичними і етичними роздумами гостросучасного характеру. Роздуми ці тим переконливіше, чим відчутніше жива суть французької історичної дійсності.
Манн зумів поглянути на трагедію своєї епохи, на долю Германії, що опинилася в полоні фашизму, з історичної точки зору: йому відкрилася не тільки боротьба його сучасників, але і протиборство сил прогресу та реакції у багатовіковій історії Європи. Саме тому образ думок короля XVI століття, на думку Г. Манна, у вищій мірі актуальні і для XX століття. Історичний роман для нього – не мемуари і не відтворення зниклого «аромату епохи». Історія та сучасність для Генріха Манна-це ніби єдиний організм: в ньому пульсує одна кров, існують проблеми, конфлікти, що проходять через всі століття, хоча зовні проявляються в різних історичних масках. Завдання історичного діяча – сформувати такі життєві, суспільні обставини, в яких найповніше виявлялася б людська обдарованість. Саме тому діяльність короля Генріха IV переможна, саме тому він торжествує над ворогами. Сама природа немов підтримує його в битвах. У романі ми бачимо короля і воїна, і мислителя. В романі багато прямих пералелей з сучасністю. З 1940 року Генріх Манн жив у Лос-Анджелесі (Каліфорнія, США).
У роки війни, Генріх Манн створює роман «Лідіце» (1943). У романі зображена доля чехословацької села Лідіце-один з трагічних епізодів Другої світової війни. Письменник розкриває мужність, розум, винахідливість народу, показує, як горить земля під ногами фашистів, як будь-який вільний прояв волі людини, волі народу несе окупантам презирство, ненависть, страх і відплату. Німці в Чехословаччині відчувають себе, немов на вулкані. Проте трагедія Лідіце зображена тільки локально; в цій книзі, на відміну від романів про Генріха IV, не відчувається справжніх масштабів боротьби з гітлеризмом.
У США Г. Манну було важко і жити, і працювати. Може бути, тому останній етап його творчості не відзначений творами, рівними «Вірнопідданому» або дилогії про Генріха IV. Г. Манн написав, втім, дуже значну автобіографічну книгу «Огляд століття» (1945) і два романи – «Подих» (1949) і «Прийом у світлі» (опублікований у 1956).
У післявоєнні роки письменник підтримував тісні зв'язки з НДР. Після створення Німецької Демократичної Республіки Генріх Манн обраний першим президентом Німецької академії мистецтв в Берліні і отримав пропозицію повернутися на батьківщину. Він з радістю прийняв цю пропозицію, і тільки різке погіршення здоров’я і раптова смерть перешкодили йому здійснити задумане.
Помер письменник 11 березня 1950 року в каліфорнійському місті Санта-Моніка.
В 1946 році, до сімдесятиріччя Генріха Манна, видатний письменник-антифашист Ліон . Фейхтвангер напише: «Серед видатних німецьких письменників, які в своїх книжках не лише зображували нашу добу, але й змінювали її, - він найбільший».
З 1953 року Берлінська академія мистецтв вручає щорічну премію Генріха Манна.
