Микола Іванович Костомаров народився 16 травня 1817 р. у слободі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії у сім’ї місцевого поміщика та колишньої кріпачки. Батьки обвінчались після народження сина. Але Іван Костомаров не встиг усиновити Миколу, бо трагічно загинув. Тому до 1832 р. Микола перебував у кріпацькій залежності. З 10 років навчався у Московському пансіоні, згодом у Воронезькій гімназії та на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Потім отримав направлення у Кінбурнський драгунський полк юнкером. Залишивши службу в армії, М. Костомаров взявся за написання історії слобідських козаків. Тоді ж почав видавати художні твори українською мовою під псевдонімами "Ієремія Галка", "Іван Богучаров". Це драма "Вітка", "Українські балади", трагедія "Сава Чалий".
З 1843 p. M. Костомаров живе у Києві і товаришує з М. Максимовичем, П. Кулішем, М. Гулаком, В. Білозерським та Т. Г. Шевченком. На межі 1845-1846 pp. вони створюють Кирило-Мефодіївське братство. Основні постулати Костомаров виклав в програмному документі товариства – "Книзі буття українського народу". Весною 1847 р. його заарештували за доносом студента О. Петрова напередодні весілля з Аліною Крагельською (вони обвінчалися лише через 28 років). Звинувативши у державному злочині, М. Костомарова ув'язнили на один рік у Петропавлівській фортеці та на дев'ять років заслали до Саратова. На початку 1856 р. з нього зняли політичний нагляд і заборону друкувати наукові та художні твори. З 1859 р. він став професором кафедри російської історії Петербурзького університету.
У журналі "Основа" та в створених за участі Костомарова виданнях "Киевская старина" і "Вестник Европы", які були виразниками української думки, публікувалися його праці з історії України: "Руїна", "Гетьманство Юрія Хмельницького", "Павло Полуботок", "Мазепинці". Крім наукових праць, написав низку белетристичних творів на історичну тематику, зокрема "Кудеяр", "Холоп", "Холуй", "Чернігівка". Цінним мемуарним джерелом є "Автобіографія" М.І. Костомарова.
Помер у квітні 1885 р. і був похований на Волковому кладовищі у С.-Петербурзі.
Масштаби творчої спадщини Костомарова величезні. Це твори, історичні монографії та дослідження. На думку багатьох дослідників, він був унікальним мислителем XIX ст., який звернув увагу на суперечності між державністю та народністю.
