7 липня – 100 років від дня народження Петра Яцика (1921–2001), мецената, громадського діяча, засновника Міжнародного конкурсу знавців української мови, що носить його ім’я.
Петро Яцик народився 7 липня 1921 р. у селі Верхнє Синьовидне (Сколівській район, Львівщина) у родині селянина Дмитра Яцика. Дитинство значною мірою сформувало його світогляд, пріоритети, моделі поведінки. Яцик став підприємцем та поборником національної ідеї. Він понад усе не хотів жити під совєтською владою. Лояльні до німців настрої мешканців Галичини пояснювалися її жорстокістю. Із початком радянсько-німецької війни Яцик хотів стати добровольцем дивізії «Галичина», але раніше ніколи не мав справу зі зброєю і розумів, що війна – це каліцтва і смерть: «як збережу себе живим, то матиму змогу щось зробити для справи, за яку можна лише мерти на рідних землях». 1944 р., він вирушає в Регенсбург (Німеччина), бо найменше що йому загрожувало – це звинувачення у колаборації. У Регенсбурзі, де на той час був досить потужний український осередок, Петро Яцик наполегливо навчався в Українському технічно-господарському інституті, бо мав мету стати помітним і знаним. У 1949 році Петро Яцик перебрався до Канади. Спершу працював в ресторані, згодом – на залізниці та молочарні. Він відчував дискомфорт від такої праці і усвідомив, що Канада – простір можливостей. Заробивши трохи грошей, вони із партнерами Володимиром Клішем та Степаном Рошком відкрили українську книгарню «Арка». 1954 р. Яцик, накопичивши 46 тисяч доларів, забирає свої «активи», готуючись до справи більш масштабної. Після «Арки» новими проєктами Яцика стали меблевий магазин, згодом – будівельна фірма. У 1960-х роках, забезпечивши своє фінансове майбутнє, Петро Яцик все більше уваги приділяє розбудові українського простору. Він профінансував видання багатотомної «Енциклопедії українознавства», уклавши в цей проєкт 300,000 доларів, переклад на англійську й видання багатотомної «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Яцик долучається до створення постійних українознавчих програм при Гарвардському, Колумбійському, Торонтському та Лондонському університетах та при при Інституті Гаррімана. Більшість програм, закладених та профінансованих Петром Яциком, діють і нині. Загальна сума його пожертв на українознавчі інституції перевищує 16 млн доларів. Та чи не найбільш помітним став Центр українських історичних досліджень імені Петра Яцика при Університеті Альберти. У співпраці Центру з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Українським католицьким університетом нині існує науковий журнал «Україна модерна» та відбуваються численні симпозіуми на теми сучасної української історії.
Петро Яцик є
прикладом вірного й відданого служіння Україні.
