Він лікував людей і мову…

 

25 липня народився Модест Левицький (1866 – 1932),  український письменник, мовознавець, перекладач та політичний діяч. Через яскраво виражені українські погляди у радянський час його художня спадщина замовчувалася, а твори були зараховані до «націоналістичних». Лише в 1966 р. у Львові випустили першу книжку його оповідань. Модеста Левицького українці цінували не лише як талановитого лікаря, (серед його пацієнтів були Леся Українка та Іван Франко), але і як справжнього патріота. Письменник боронив українську мову від недбалого ставлення, закликав шанувати її. Він є автором підручника з граматики української мови. Його літературні твори видано у п’яти томах. Це оповідання, романи, дослідження з мовознавства, наукові праці з медицини. Модест Пилипович Левицький, лікар за фахом, відомим став як письменник, композитор, педагог, культурний і громадський діяч. Народився 25 липня 1866 року в селі Вихілівці Проскурівського повіту на Поділлі (тепер Ярмолинецький район Хмельницької області) в сім’ї поміщика. Освіту здобував у Кам’янець-Подільській гімназії та Київському університеті. Навчався на історико – філологічному та медичному факультетах. Після закінчення університету чотири роки (1893-1897рр.) працював повітовим лікарем у Ковелі. Тут він знайомиться з родиною Косачів, відвідує Колодяжне, лікує і консультує Лесю Українку.

Людина, яка зробила себе сама

 

25 липня виповнюється 155 років від дня народження Михайла Косача - українського вченого-фізика, метеоролога, письменника, перекладача, автора низки оповідань та наукових праць, громадського діяча, одного з членів славетної родини Косачів (1869-1903). Він прожив коротке, але яскраве і діяльне життя. Михайло був найстаршим сином в родині Косачів, улюбленим братом Лесі Українки. Початкову освіту отримав від матері Олени Пчілки. Це допомогло йому вступити відразу до 5-го класу гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю. В англійській мові є вираз "self-made man" - "людина, яка зробила себе сама". Так можна охарактеризувати Михайла. Усього досягав сам і своїм розумом. У дитинстві Михайло був "маминим мазунчиком". Олена Пчілка його найбільше любила. У свої 10 років він переміг у дискусії російського історика Дмитра Іловайського у питанні про княжу Русь Червоноруську. За порадою Олени Пчілки її 15-річний син Михайло (Михайло Обачний) і 13-річна дочка Лариса (Леся Українка) переклали українською "Вечорниці на хуторі під Диканькою". Їхній переклад надрукували у Львові 1885 року. Михайло навчався на фізико-математичному факультеті Київського, а потім Тартуського (Естонія) університетів. Захистив дисертацію з фізики. Опублікував низку праць з теоретичної фізики і метеорології. У нього було багато обдарувань і широке коло захоплень.

День Української Державності

 

День Української Державності символізує тисячолітню історію державотворення України, корені якої сягають до середньовічної держави Київської Русі. День Української Державності був установлений у 2021 році через підписання офіційного документа на відзначення 30-ї річниці Незалежності України. Тож у 2024 році українці святкують це свято лише третій рік поспіль. День української державності є значущим святом для всіх українців. Він символізує колективні досягнення і зобов’язання перед майбутніми поколіннями. Українська державність — це спільна історія, в якій ми виростали разом, боролися за нашу незалежність та досягли численних великих успіхів. Це спільне майбутнє, в якому ми прагнемо жити у єдності та міцній державі, що захищає наші права й інтереси.У цьому  році це свято буде відзначатися вперше 15 липня. Раніше його святкували 28 липня, але з переходом на новоюліанський календар, свято було перенесено.

«З НАРОДНОГО НАПИВШИСЬ ДЖЕРЕЛА…»

Василь Лукич Юхимович народився 12 липня 1924 року в селі Сингаї Коростенського району Житомирської області. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президіï Верховноï Ради України. З 1956 р. - член Спілки письменників. Заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв Украïни, лауреат літературних премій: "Пам'ять" та імені Остапа Вишні. Був активним членом міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян" у місті Києві. Віктором Васильчуком (членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України) заснована Літературна премія імені Василя Юхимовича. Автор більш як 20 книжок поезій. Серед них: "Не пройду стороннім", "З клекоту літ", "Вікно у світ", "Зоряна балада", "Чорно-білі листівки", "Юності цвіт", "Подорожники";  книжок гумористичних віршів "Який Яків - така й дяка", Весілля з квитанцією", "Євангеліє від Лукича", "Виводок жарт-птиці; весільних пісень "На Поділлі - весілля"; збірок пісень "Нагадую піснею" та "Серпанкова земля".

Націоналіст від народження...

Ігор Миро́нович Калине́ць — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої "пізньошістдесятницької" генерації і дисидентсько—самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Народився 9 липня 1939 року в місті Ходорові на Львівщині, у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових репресій комуністичного режиму в Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників. Його світогляд виявився несумісним з офіційною ідеологією. У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету імені Івана Франка. Зaкінчивши філoлoгічний фaкультет Львівськoгo унівеpситету 1961 poку, пpaцювaв в oблaснoму apхіві. У січні 1972, в період масових арештів в Україні, була заарештована дружина Ігоря Калинця — Ірина Стасів-Калинець.