"Козацька матір" Оксана Мешко

 30 січня виповнюється 120 років з дня народження незламної жінки, легенди українського дисидентського руху. Народилася Оксана Мешко в селі Старі Санжари у родині з давнім козацьким корінням. У 1920 році в Харкові російські більшовики розстріляли її батька Якова. Потім вбили 17-річного брата Євгена, який був активістом «Просвіти». Тож все своє життя Оксана Мешко боролася проти репресій і несправедливості, за вільну і незалежну Україну. Коли її заарештували - тримали у нестерпних умовах і піддавали страшним тортурам, 21 добу поспіль не давали спати. Із російських таборів Оксана Мешко знов повернулася до Києва, до сина. Через два роки її реабілітували, але вона продовжила боротися. У 1972 році її знову арештували у справі її сина Олеся, багато разів допитували та проводили обшуки. Маючи досвід увʼязнення, вона не злякалася і захищала свого сина та його побратимів. За це у середовищі дисидентів її стали називати «Козацькою матір’ю». 1976 року разом з Миколою Руденком стала співзасновницею Української Гельсинської групи (УГГ) – першої і єдиної на той час в Україні правозахисної організації. У відповідь кдб посилило нагляд за Оксаною Мешко, тиснули на неї, проводили постійні обшуки, навіть кілька разів перекопали город, шукаючи «компромат». Але «Козацьку матір» це не зламало. Щоб знищити Оксану Мешко у 1980 році на неї, 75-річну жінку, скоюють «збройний напад». А потім арештовують і відправляють до психіатричної лікарні. А у 1981 році  відправили у заслання. Уявіть, що довелося пережити нашій незламній землячці.

Вже аж у 1988 році Оксані Мешко дозволили поїхати за кордон, на лікування, сподіваючись, що вона вже не повернеться. Але пані Оксана продовжила свою громадську діяльність. Виступила із доповіддю про російські злочини в парламенті Австралії, взяла участь у роботі Світового конгресу вільних українців у США й повернулася додому. Ще й встигла стати співзасновницею Української Гельсинської спілки та першої політичної партії в новій Україні – Української республіканської. А ще підтримала студентів під час  голодування – Революції на граніті 1990 року. До омріяної Незалежності наша «Козацька мати» не дожила лише кілька місяців… Поховали пані Оксану в могилі матері на Байковому кладовищі. Згодом за зібрані громадськістю гроші на могилі поставили два козацькі хрести. 1991 року була видана книга Оксани Мешко «Між смертю і життям», в якій вона розповіла про роки ув’язнення і репресій. Її треба прочитати всім, хто хоче знати правду про радянську росію та те, як там нищили вільнолюбивих українців... На Полтавщині у Старих Санжарах на честь Оксани Мешко названо вулицю та місцеву гімназію. Також є вулиці імені Мешко в Нових Санжарах, Полтаві та Києві.