середа, 14 квітня 2021 р.

УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ І НАРОДНИЙ ПРОСВІТИТЕЛЬ

Алчевська Христина Данилівна – український педагог, бібліограф, громадська діячка, письменниця - народилась 16 квітня 1841 року в  м. Борзна на Чернігівщині у видатній родині. Батько — Д. Журавльов — викладач міського училища, мати — дочка героя Вітчизняної війни 1812 року генерала Вуїча і внучка молдовського господаря. Освіту здобувала самостійно . Алчевська організувала в Харкові Товариство грамотності, першу громадську бібліотеку (нині ХДНБ ім. В. Г. Короленка). Бібліографічна діяльність пов'язана з жіночою недільною школою у Харкові, яку вона заснувала 1862 року. У школі в різні часи здобули освіту 17 тис. неграмотних людей. До роботи в школі були залучені разом з учителями відомі науковці Харкова: М. Бекетов, Д. Багалій, В. Данилевський та ін.

Найважливішим аспектом її діяльності як педагога було вивчення читацьких інтересів та запитів. Алчевська зробила вагомий внесок у методику та методологію бібліографії. Це був перший в Україні та Росії досвід вивчення читацьких інтересів і складання бібліографії на його основі. Алчевська  очолила авторський колектив з укладання тритомного критико-бібліографічного покажчика літератури «Что читать народу?» (1884–1906), який витримав 17 перевидань. У ньому подано понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів. Христина Данилівна склала найбільшу частину покажчика – літературну, в якій розглянуто 1680 видань. В усіх трьох томах для зручності вміщено алфавітні покажчики назв книг і прізвищ авторів. Крім того, в першому і другому томах вміщено «Каталоги книг народно-шкільних бібліотек». Христина Алчевська організувала підготовку тритомного посібника «Книга взрослых», що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань.Алчевська - авторка мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), багатьох статей у журналах «Русская мысль», «Вестник Европы», «Русская школа», «Северный вестник», газетах «Южный край», «Школа и жизнь» та ін. Вона Упорядкувала «Каталог книг» та  «Програму викладання у недільних школах», була часницею педагогічних виставок у Парижі (1890, 1900), Москві і Нижньому Новгороді (1895, 1896). Удостоєна вищих Міжнародних літературних і педагогічних нагород, золотих медалей Московського і Петербургського товариств поширення в народі грамотності. Була віце-президентом Міжнародної ліги освіти (1890). Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На території своєї садиби в Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 встановила перший у світі пам'ятник Шевченку, погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева. 

Померла 27 жовтня 1920 у Харкові. На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу»