понеділок, 12 квітня 2021 р.

АКАДЕМІК М. І. ПЕТРОВ - ВИЗНАЧНИЙ ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIX СТОЛІТТЯ


ПЕТРОВ Микола Іванович (24. 04.1840–20.06.1921) – літературознавець, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, музейний і громадський діяч. Дійсний член УАН (1918). Народився в селі Вознесенське Макаріївського повіту Костромської губернії в багатодітній сім'ї дяка. Після закінчення Київської духовної академії, не бажаючи прийняти духовний сан, отримав призначення викладати словесність у Волинській духовній семінарії. З 1872 – секретар заснованого при Київській духовній академії Церковно-археологічного товариства.  1878–1919 роках очолював створений товариством Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. Майже 60 років науково-педагогічного і творчого життя Петров віддав дослідженню української літератури, археології, етнографії, образотворчого мистецтва. Микола Іванович відомий фундаментальними дослідженнями з історії давньої і нової української літератури 17–19 століття. Головною тезою його літературознавчих праць є твердження, що українська література є самодостатньою, а не становить одну з гілок російської. Найвидатнішими постатями в українській літературі першої половини 19 століття він вважав І. Котляревського, М. Косто- марова, П. Куліша і Т. Шевченка. Важливим напрямом діяльності Петрова були пошуки, збирання й вивчення пам'яток історії та культури України. Неперевершену наукову роботу він здійснив, працюючи завідуючим Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. У музеї було зібрано близько 40 тисяч  духовних і матеріальних пам'яток. Вчений виявляв постійний інтерес до вивчення побуту й фольклору українців, він є автором кількох історико-краєзнавчих праць. Особливу увагу приділяв історії Києва, стану збереження його історико-культурних пам'яток.  Громадськість читала, знала його праці. Учений був обраний членом понад 40 товариств і громадських організацій. Похований у Києві біля Київського Свято-Флорівського Вознесенського монастиря. Петров Микола Іванович увійшов в українську історіографію   як прогресивно мислячий учений широкого діапазону та об'єктивного бачення історії і культури України.