30 серпня
виповнюється 100 років від дня народження Павла Глазового – українського
поета-гумориста, сатирика, лауреата премії імені Остапа Вишні, першого лауреата
премій імені Петра Сагайдачного, імені Наталі Забіли, Заслуженого діяч мистецтв
України. Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року у с.
Новоскелеватка (нині Казанківського району Миколаївської області) у родині
хлібороба. Пережив Голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша
сестричка. Павло закінчив сільську семирічку, вчився у Новомосковській
педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення навчання у 1940 році
П.П.Глазовий був призваний до лав Червоної армії. Учасник Великої Вітчизняної
війни, був у діючій армії з 1941 по 1946 роки. Захищав Ленінград, пережив
блокаду. Пповернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав
сусідським дітлахам. Після війни
П.П.Глазовий навчався у Криворізькому педагогічному інституті, де його
запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися долею талановитого юнака,
подбав про те, щоб його перевели навчатися до м. Київ. Після закінчення у 1950
році філологічного факультету Київського педагогічного інституту ім.
О.М.Горького Павло Глазовий працював у 1950-1961 роках заступником головного редактора журналу
"Перець", згодом - заступником головного редактора журналу «Мистецтво».
Виступав як гуморист і сатирик, працював переважно у жанрах співомовки,
віршованої гуморески. Поет-гуморист Павло Глазовий вдало продовжував і розвивав
школу Степана Руданського, особливо у жанрі співомовки. Він писав по 5–7
усмішок у день. Переважна більшість творів Павла Глазового спрямована проти
конкретних суспільних вад таких як
пияцтво, блюзнірство, неробство, бюрократизм тощо. Глазовий пережив нелюбов радянської
влади. Партія боялася гострого пера гумориста і тримала його увесь час під
ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любили у
народі. Особисте життя гумориста не склалося. З першою дружиною Нелею, молодшою
на 8 років, після 25 років спільного життя розлучився. Син Андрій залишився
жити з батьком, а донька Олександра — з матір’ю. Згодом одружився вдруге. Проте
цей шлюб тривав лише рік. І син, і ті, хто добре знав Павла Прокоповича, кажуть,
що гуморист у звичайному житті був досить складною людиною. Безкомпромісною і
гострою, як його твори. Крім доньки Олександри та сина Андрія від першої
дружини, мав позашлюбну дитину – сина Олексія. Павло Прокопович Глазовий. помер 31 жовтня 2004 року. Павло Глазовий автор збірок сатири та
гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно»
(1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968),
«Смійтесь, друзі, на здоров’я» (1973), «Байки та усмішки» (1975) та ін.,
жартівливої поеми «Куміада» (1969; усі видані у Києві). Загалом за своє творче
життя письменник написав 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
