«Віщун з віщунів»

 День бабака – веселе народне свято, яке відзначають щороку 2 лютого. Цей символічний день передбачення погоди має давню історію. Все почалося ще в стародавньому Римі, щоправда тоді це був День їжака. Тваринку будили, щоб дізнатися, як скоро настане тепло, чи чекати ще заморозків. Згодом свято поширилося і відзначати його стали в Європі. Північна Німеччина підхопила звичай, але їжака вже замінив борсук.  День Бабака – одна з традицій в США, що полягає у визначенні тривалості і погідності весни за поведінкою спеціально «призначеного» бабака. Перші згадки про День бабака датовані ще 1841-м роком. Для Канади та Сполучених Штатів Америки – це традиційне національне свято, проте його популярність вже давно поширилася за межі цих країн.

"Ми не схилили сонячне знамено..."

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме під Крутами у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Йшов  1918  рік.  Четвертим  Універсалом  Центральна  Рада  проголосила Українську  Народну  Республіку  самостійною,  ні  від  кого  незалежною, суверенною  державою.  Проте  більшовицька  влада  не  хотіла  так  просто віддавати  свого  «молодшого  брата».  Після  захоплення  Харкова  та  Полтави більшовики  спрямували  своє чотиритисячне  військо  на  Київ  під  проводом Муравйова. На  той  час  в  Центральній  Раді  не  було  армії.  Основна  її  частина  була розбита  більшовиками,  а  інша  перейшла  на  бік  червоних,  спокусившись фальшивими обіцянками. У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300. Відбувся жорстокий, нерівний бій  на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між  більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва.

Україна Соборна. Разом до Перемоги!

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України.

«Кіборги» витримали – не витримав бетон!»

20 січня День пам’яті «кіборгів» - в Україні вшановують захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту від російських окупантів та терористів. Бої за стратегічний об’єкт точилися з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 року. Протягом 242 днів з неймовірною стійкістю, відвагою та незламністю українські військовослужбовці, добровольці, медики та волонтери утримували оборону будівель летовища, а також контролювали навколишні села. «Кіборги» витримали – не витримав бетон!», – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців. Українських захисників аеропорту «кіборгами» спочатку прозвали самі російські бойовики, які були вражені стійкістю та мужністю наших військових. Пізніше назва українських захисників Донецького аеропорту «кіборгами» стала символом національної мужності та оплоту народного духу, відданості ідеалам вільної та незалежної України.

Письменник, який зумів зберегти свою самобутність та незалежність.

14 січня 1937 року народився Євген Пилипович Гуцало — український письменник, журналіст, поет і кіносценарист; лауреат літературної премії ім. Юрія Яновського (1982), Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1985), премії Міжнародної фундації Тетяни й Омеляна Антоновичів (1995), премії ім. Івана Огієнка (1995). Майбутній письменник знайшовся в родині сільських учителів у селі Старий Животів (сьогодні - Новоживотів Вінницької області). З дитинства він багато читав: книги з домашньої бібліотеки, з сільської та з бібліотеки сусіднього села, а згодом - і з районної. Середню школу Євген Гуцало закінчив із "званням" найкращого школяра, а після школи хотів вступити на факультут журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка, однак йому не вдалося скласти один іспит, тому студентом не став.

Григорій Епік - письменник, розстріляний в урочищі Сандармох

 

17.01.1901 – в селі Кам'янка (нині входить територіально у м. Дніпро) народився Григорій Епік, український радянський письменник, перекладач і публіцист доби «Розстріляного відродження». У 1920 році вступив до більшовицької партії, працював на відповідальних партійних посадах у сфері культури в Полтаві та Харкові, навчався в Інституті марксизму-ленінізму. Член Спілки селянських письменників «Плуг», згодом літературних організацій ВАПЛІТЕ, «Пролітфронту». Написав декілька повістей та романів, в яких оспівував радянські перетворення, хоча й дозволяв собі критикувати комуніста-переродженця чи пристосуванців-«папероїдів». Проте на зламі 1920-х і 1930-х ситуація в країні почала стрімко змінюватись.

Наш краянин - Василь Петрович Горленко

У багатьох офіційних джерелах 13 січня 1853 р. називається днем народження дослідника-етнографа, історика мистецтва і нашого краянина Василя Петровича Горленка. Він – нащадок дуже відомого українського козацько-старшинського роду Горленків, до якого належали два прилуцьких полковники – Лазар та Дмитро Горленки.  Він народився  у заможній панській родині та був останнім спадкоємцем прилуцької Ярошівки, що належала до Полтавської губернії (тепер с. Українське Талалаївського району Чернігівської області). Почав навчатись у Полтавській гімназії, продовжив у Ніжинському ліцеї. Далі була Франція, навчання у Сорбонні. Повернувшись до рідної Ярошівки на початку 80-х рр. ХІХ ст., він з головою поринув у ті заняття, що стали головною справою його життя, – студії з української літератури, мистецтва та етнографії.

12 січня - День українського політв'язня

Природно вважати, що кожен громадянин будь-якої країни може вільно користуватися основними правами людини – мати свободу думки, релігії, за бажанням приймати участь у зібраннях та об’єднаннях. Та, на жаль, багато людей у всьому світі на собі відчули, що держави не завжди схильні дотримуватися задекларованих цінностей, і українці – не виняток. Люди, що виборювали свободу й незалежність українського народу за часів Радянського Союзу, страждали від репресій та переслідувань з боку влади. Вони були фактично приречені стати політв’язнями, тобто людьми, що засуджені та ув’язнені з політичних причин. Пам’ятаючи та шануючи цих сміливих людей, щорічно 12 січня наша країна відзначає День українського політв’язня. Попри те, що Україна – найбільша країна Європи, а українці – дуже численний народ, довгий час ми не мали власної державності.

Шануємо земляка

8 СІЧНЯ - 88 років від дня народження Василя Симоненка (1935-1963), українського поета, журналіста та правозахисника. Василь Симоненко з’явився на світ у селі Біївці Лубенського району Полтавщини.

ВІН ЗАКЛИКАВ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ 6 січня — 125 років з дня народження Володимира Сосюри — українського поета

Український письменник, поет-лірик Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве (Донецька область) у шахтарській родині.  Дитячі роки пройшли в селищі Третя Рота, на берегах річки Сіверський Донець. У родині Сосюр було 8 дітей. Мати поета — Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка) — із Кам'яного Броду (Луганськ). Колишня робітниця Луганського патронного завод, займалася переважно хатнім господарством. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Родина Сосюр часто переїжджала, бо батько змінював місця роботи, щоб утримувати багатодітну родину. Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, особливо захоплюючись пригодницькою літературою.