5 січня - 265 років від дня народження Роберта Бернса (1759-1796), шотландського поета-романтика. Роберт Бернс народився в сім'ї фермера. Коротке його життя минало в безперервній боротьбі зі злиднями, у важкій пращ на фермах, орендування яких було вигідне лише для землевласників. Зіткнення з жадібними й грубими володарями, з проповідниками кальвіністських общин і простими людьми в невеликих селах південно-західної Шотландії, де минула дитинство та юність поета, рано познайомили його з нерівністю та утиском бідняків. Людина незалежного розуму й гордої душі, він глибоко співчував таким, як він сам, безправним трудівникам. Його освіта обмежилась уроками батька, який знав грамоту й лічбу, читанням маленької бібліотеки, що ретельно зберігалася. Потяг юнака до знань побачив і розвинув сором'язливий сільський вчитель, друг його батька. Багатий духовний світ поета, його надзвичайна майстерність — все це отримано шляхом безперервної й наполегливої самоосвіти. Поетичний хист у Бернса прокинувся рано. Перший вірш про світле юнацьке кохання ("Надзвичайна Неллі") було написано в п'ятнадцять років. За ним з'явилися й інші. їх любили та запам'ятовували люди. Титул всенародного поета Роберт Бернс отримав ще за життя. Він — син бідняка, сам орав землю, був звичайним чиновником, і не полишав працю навіть тоді, коли став знаменитим, загальновизнаним поетом. Перші вірші Бернс почав писати ще в 15-річному віці, але перша його книга вийшла в 1786 році, коли Бернсові виповнилося 27. Ця книга називалася «Вірші переважно на шотландському діалекті». До початкового періоду творчості відносяться: «Джон Ячмінне Зерно» (1782), «Веселі жебраки» (1785), «Молитва святенника Віллі», «Святий ярмарок» (1786). Поет швидко стає відомий по всій Шотландії. Рідна земля й природа завжди були джерелом натхнення Роберта Бернса. Його проста, і в той же час «жива», емоційна, виразна поезія була переведена на велику кількість мов, лягла в основу багатьох пісень поета.Запал, теплий гумор, гіркота життя, любов до батьківщини — все відображено у поетичних рядках Бернса. Головним ліричним героєм його віршів є проста людина, трудівник. Поет мріяв про визволення людини з рабства, оспівував вільне життя, тому вітав визвольну боротьбу в Америці, Англії, Франції, він захоплювався своїми земляками-стрільцями, борцями за незалежність Шотландії. Крім пісень, ліричних віршів, Бернс написав багато епіграм, сатиричних творів «Сон», «Трактирна балада», «Галерея політиків і святош». Як людина та як поет Бернс формувався під впливом двох національних культур — шотландської та англійської. Їх взаємодія склалася здавна, але після унії загальнодержавною мовою була визнана англійська, а шотландська зведена до рівня діалекту. Панівні класи Англії намагалися насадити свою культуру, що не могло не породити в переможеному, але не зламаному народі непереборного бажання зберегти національні традиції, зберегти рідну мову. Працюючи в цих умовах, Роберт Бернс зумів піднятися і над рабським схиленням перед англійською літературою, і над національною обмеженістю, зумів поєднати у своїй поезії все найкраще з обох літературних традицій, по-своєму осмисливши й синтезувавши їх. У віршах Бернса звучить шотландський діалект; багато з них написані на мотиви народних пісень і самі стали піснями, які й сьогодні співає Шотландія. Оновлення і демократизація тематики, мови, художніх засобів йшли в нього в єдності з перебудовою традиційної системи ліричних жанрів, її збагаченням. Дивна енергія, гострота та багатство суджень, багато ритмів і інтонацій, дивна гнучкість і барвистість народної мови — ці характерні особливості найкращих віршів Бернса принесли йому всесвітню славу.
