Хронологія основних подій російсько-української війни 1917 – 1918 рр.
1917
7 листопада – більшовицький збройний переворот Леніна – Троцького в Петрограді. Падіння Тимчасового уряду в Росії та в Україні, захоплення влади більшовицькою Радою народних комісарів (Раднарком) в регіонах колишньої імперії. Організація Українською Центральною Радою (УЦР) в Києві крайового Комітету для охорони революції в Україні.
20 листопада – III Універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР) в складі Росії. Формування добровольчих українських підрозділів для захисту державності.
Грудень – ультиматум Леніна, загальний наступ більшовиків на Україну. Зайняття Харкова та проголошення фейкової “республіки” (“Українська народна республіка рад”).
17 грудня – Раднарком в ультимативній формі вимагав від Центральної Ради не пропускати з фронту на Дон козацькі частини, сприяти революційним військам у боротьбі “з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням”, припинити роззброєння радянських військ і червоногвардійських загонів в Україні і повернути вже відібрану у них зброю. У разі неприйняття означених вимог протягом 48 годин Раднарком вважав Центральну Раду “в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні”.
21 грудня – вступ без бою більшовицьких загонів Червоної гвардії під командуванням Антонова-Овсієнка до Харкова.
27 грудня – перше бойове зіткнення військ Української Центральної Ради та російського Раднаркому РСФСР в районі залізничної станції Лозова (Харківщина)
30 грудня – у Харкові сформовано Народний Секретаріат – перший радянський “уряд” України на чолі з Артемом (Ф. Сергєєвим) на противагу до УЦР та Генерального Секретаріату УЦР-УНР.
1918
8 – 10 січня – загони Червоної гвардії завдяки підтримці заводського пролетаріату захопили найбільші промислові центри Донбасу – Луганськ і Маріуполь.
11 січня – захоплення більшовиками Катеринослава (місто Дніпро) після триденних боїв.
19 січня – захоплення без бою Чернігова та Полтави. Ешелонна війна: мобільні загони Червоної гвардії на залізничних магістралях під прикриттям бронепотягів наступають на війська Центральної Ради, в тилу яких у містах більшовицька партія організовує збройні повстання. Наступ з півночі та північного сходу трьох більшовицьких “армій” (1-ша Єгорова, 2-га Бєрзіна, 3-тя Кудинського) на Київ під загальним командуванням колишнього підполковника російської армії Михайла Муравйова. Окупація більшовиками Харківщини, Полтавщини, Катеринославщини, сходу Чернігівщини.
22 – 29 січня – бої на лінії Чернігівської залізниці за станції Конотоп, Бахмач, Крути
22 січня – IV Універсал Центральної Ради. Проголошення самостійності та незалежності Української Народної Республіки.
28 – 30 січня – вуличні бої в Одесі між українськими гайдамацькими частинами Центральної Ради та російськими червоногвардійцями, підтриманими кораблями Чорноморського флоту.
29 січня – 3 лютого – збройний виступ Червоної гвардії та більшовиків у Києві на заводі “Арсенал”, успішно ліквідований військами Центральної Ради за участі гайдамаків Симона Петлюри та Січових стрільців Євгена Коновальця.
29 січня – бій під станцією Крути між більшовицькими військами М. Муравйова та об’єднаними підрозділами курсантів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та першої сотні новоствореного Студентського куреня під єдиним командуванням сотника Аверкія Гончаренка.
8 лютого – захоплення Києва російсько-більшовицькими військами М. Муравйова. Переїзд УЦР на чолі з М. Грушевським та уряду УНР до Житомира.
9 лютого – підписання в Брест-Литовську мирного договору між делегацією УНР та Центральними державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія), міжнародне визнання УНР та пакт про взаємодопомогу. Передумови для швидкої деокупації УНР.
Стратегічні результати: виграш життєво необхідного часу для політико-дипломатичного рішення з визнанням УНР як суб’єкта міжнародного права, підписання мирної угоди з німецько-австрійським блоком, що дало стратегічний виграш Центральній Раді.
Українські курсанти 106 років тому намагалися зупинити об’єднані червоногвардійські загони російських більшовиків, які були формально підпорядковані Раді народних комісарів РСФСР, під загальним командуванням підполковника Муравйова. Загальна чисельність ворожого війська – близько 3000 штиків при 16 гарматах і 2 бронепотягах. Чисельність нашого війська: зведений загін курсантів 1-ї юнацької військової школи ім. Богдана Хмельницького, Студентського куреня та бійців місцевого “Вільного козацтва” під командуванням сотника Гончаренка. Загальна чисельність – від 500 до 600 бійців, 16 кулеметів та 1 гармата на залізничній платформі. Битва відбулася 29 (30) січня 1918 року на вузловій залізничній станції Крути (Ніжинський повіт Чернігівської губернії), 130 км від Києва, через яку проходили комунікації на Київ, Чернігів та Полтавщину: магістральна ширококолійна залізниця Конотоп – Київ (перегін Бахмач – Ніжин; вузькоколійна залізниця Крути – Чернігів (75 верст); вузькоколійна залізниця Крути – Пирятин (100 верст). Втрати противника: близько 300 чоловік. Втрати українців: близько 150 бійців, з них 30 розстріляні росіянами після взяття в полон. Тактичні результати: 8 годин стрілецького контактного бою під вогневим впливом переважаючих сил противника, виконання бойового наказу та впорядкований відхід залізничним ешелоном. Оперативні результати: затримка просування ешелонів з військами противника до Києва на 4 доби.
за статтею Юрія Михальчишина
