Агатангел Юхимович Кримський народився 15
січня 1871 року у Володимирі-Волинському
в родині з татарсько-білоруським (батькова лінія) та польсько-литовським (материна) корінням. Закінчив Другу Київську гімназію та Колегію Павла Галагана,
де знаходився під впливом українського філолога П.Г. Житецького.
У 1889 році А. Кримський вступив до Лазаревського інституту східних мов
у Москві, закінчив його у 1892-му, але
залишився на кафедрі арабської філології для підготовки до професорського
звання. Одночасно він пройшов курс
історико-філологічного факультету Московського університету під керівництвом таких
відомих викладачів: мовознавця, фольклориста й етнографа Всеволода Міллера,
славіста Романа Брандта, фахівця з порівняльно-історичного індоєвропейського
мовознавства П. Ф. Фортунатова,
істориків П. Г. Виноградова, В. І. Гер'є,
В. Й. Ключевського. У 1896
р. склав магістерські іспити в
Московському університеті – зі слов'янської філології, а в Санкт-Петербурзькому
– з арабістики. Зразу після цього його відрядили до Сирії та Лівану, де він
поглиблював знання з орієнталістики і працював над арабськими рукописами. Після
повернення молодий вчений працював у Лазаревському інституті, викладаючи курси
історії семітських мов, керуючи практичними вправами з російсько-арабського і
навпаки перекладу, читаючи лекції з історії арабської літератури. У 1901 році
Агатангел Юхимович очолив кафедру арабської словесності Лазаревського інституту
та викладав перську, турецьку мови, арабську літературу, історії
мусульманського Сходу. Відтоді він бере на себе ще й обов'язки секретаря Східної комісії Московського
археологічного товариства та редактора періодичного видання "Древности
восточные", а також редактора серії "Труды по востоковедению",
що містила чимало і його статей.
У 1918 році вчений переїхав до Києва, де став одним із засновників – академіків Української академії наук (УАН),
першим її неодмінним секретарем та очолив історико-філологічний відділ УАН.
Одночасно Кримський працював професором на кафедрах україністики та східної
історії Київського державного університету, очолював Інститут української
наукової мови. З його ініціативи у Харкові було засновано Всеукраїнську наукову
асоціацію сходознавства.
У 1930 році його майже усунули від науково-педагогічної роботи, а влітку
1941-го Агатангела Юхимовича заарештували та вивезли в Кустанайську область Казахстану,
де він помер у таборі до кінця січня 1942-го (точна дата смерті – невідома).
Вченому належить авторство понад 1000 публікацій: монографій,
підручників, статей, праць з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. З
перекладів А. Кримського починається школа художнього перекладу східної поезії
в Україні й загалом у Європі.
Агатангел Кримський володів майже
шістдесятьма мовами, знав всі діалектні особливості української мови, був
науковим редактором багатьох словників та збірників. зробив значний внесок в
українське й російське сходознавство, займався проблемами розвитку української
літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з
антропології. Він залишив і велику
художню спадщину: поезії, оповідання та повісті. Ім’я українського академіка в
1970 році було занесене у затверджений
ХVІ сесією генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу.
