Герберт Веллс — англійський письменник широко відомий як фантаст, хоча має значний доробок з історичних, науково-популярних, політичних праць, публіцистики та створення настільних ігор. Також він писав біографії відомих людей, соціальні коментарі та підручники. Поряд з Мері Шеллі, Едгаром Елланом По та Жулем Верном, вважається одним із засновників сучасної наукової фантастики. Веллс писав про соціальні зрушення і світові катаклізми, про жорстокість війн і колоніальних загарбань, про можливості науки і силу людського розуму. Ще на початку XX ст. він передбачив великі майбутні відкриття, пов'язані з освоєнням космосу, міжпланетними подорожами, писав про ту роль, яку відіграватиме авіація, про відповідальність учених за наслідки зроблених ними наукових відкриттів. Народився Герберт Джордж (Wells, Herbert George) 21 вересня 1866 року недалеко від Лондона, у маленькому містечку Бромлі, в родині дрібного торговця. Його батько був власником крамнички посуду, в якій продавалося також приладдя для гри в крикет. Утримувати сім'ю йому виявилося не до снаги. Мати майбутнього письменника мусила найнятися економкою у маєток, в якому до свого заміжжя працювала покоївкою. Початкову освіту Герберт здобув у приватній школі в Бромлі, яка була вельми схожою на занедбані навчальні заклади, свого часу описані Чарльзом Діккенсом. На восьмому році життя з Веллсом трапилося лихо: він зламав ногу і тривалий час був прикутий до ліжка. Після закінчення школи Веллс став учнем крамаря. Протягом деякого часу Герберт працював у аптеці, вивчав латину, а потім знову опинився за прилавком мануфактурної крамниці, проте його ця справа не надто приваблювала. Веллс зазначав, що на той час латина була для нього символом "інтелектуальної емансипації". Бажання вчитися ставало дедалі сильнішим, а похмура одноманітність провінційного життя пригнічувала. Веллс самостійно підготувався до іспитів, успішно їх склав, здобувши право на стипендію, і став студентом Нормальної школи наук, яка згодом отримала назву Імперіал-коледжу. Основною сферою його інтересів були природничі науки. Веллс займався фізіологією, анатомією, біологією; слухав лекції і працював у лабораторії Гекслі, одного з найвидатніших тодішніх учених-фізіологів. Напружене навчання, постійний брак коштів та будь-якої матеріальної підтримки зіпсували здоров'я юнака. У1887 році лікарі виявили у Веллса симптоми туберкульозу. Лікуватися довелося протягом кількох місяців. Постільний режим дозволив глибоко зануритись у читання. Юнак долучився до великої літератури: захоплено читав П.Б. Шеллі, Д. Кітса, Г. Гайне та В. Вітмена, Платона і Спектра, праці утопістів. Саме тоді Веллс і сам почав писати. 1888 року побачив світ його перший твір — повість "Аргонавти хроносу", що пізніше стане основою роману "Машина часу" ("The Tim Machine", 1895). Його нариси, які друкувалися в газетах, згодом складуть дві книги — "Вибрані бесіди дядечка" ("Select Conversation of an Uncle", 1895) та "Про деякі особисті справи" ("Certain Personal Matters", 1897). Літературне визнання він здобув у середині 90-х pоків XIX століття. У 1891 році письменник одружився зі своєю двоюрідною сестрою, проте цей шлюб виявився невдалим. Зі своєю другою дружиною Емі Роббінс зберіг добрі стосунки аж до її смерті в 1927 pоці, хоча не раз відверто визнавав себе прибічником "вільного кохання", шокуючи своїх сучасників, вихованих у вікторіанських традиціях. У перший період своєї творчості, тобто до Першої світової війни, Веллс писав науково-фантастичні романи: "Машина часу" ("The Time nine", 1895), "Острів доктора Моро" ("The of Doctor Moreau", 1896), "Невидимець" (The Invisible Man", 1897), "Війна світів" ("The of the Worlds", 1898), "Коли сплячий прокидається" ("When the Sleeper Wakes", 1899), "Перші люди на Місяці" ("The First Men in the Moon", 1901), "Їжа богів" ("The Food of Gods", 1904), "Війна у повітрі" ("The War in the Air", 1908). Також створював романи побутового характеру, у яких критики відзначали зв'язок із діккенсівською традицією: "Кохання і містер Льюїшем" ("Love and b Lewisham", 1900), "Kinnc" ("Kipps The Story a Simple Soul", 1905), "Історія містера Полллі" ("The History of Mr. Polly", 1910). У довоєнний період були також створені романи "Тоно-Бенгe" ("Tono-Bungay", 1908), "Анна-Вероніка" ("Ann Veronica", 1909), "Одруження" ("The Marriage", 1912), "Дружина сера Айзека Гармена" ("The Wife of Sir Isaac Harman", 1914). Веллс також звертався до форми роману-трактату "Новий Мак'явеллі" ("The New Machiavelli", 1911), утопічного роману "Сучасна Утопія" ("Modern Utopia", 1905) та до малих літературних форм — писав оповідання. Веллс пише про два типи людської особистості: в одному живе дух протесту та пошуку, в іншому — схильність до обивательського спокою та комфорту. «Якщо людину належить зобразити повністю, — зауважує Веллс у романі "Світ Вільяма Кліссольда" ("The World of William Clissold", 1926), — то спочатку її слід подати у співвідношенні до Всесвіту, потім — до історії і лише після цього — у її стосунку до інших людей і всього людства». Це допомагає зрозуміти головні аспекти розв'язання письенником проблеми стосунків людини та світу: людина і Всесвіт, людина та історія, людина та її соціальне оточення. Кожен з цих аспектів вимагав певної жанрової форми втілення. Саме цим обумовлене звернення до різних жанрів: наукової фантастики, фентезі, антиутопії, сатири, трагедії. Знаменитий передусім як письменник-фантаст, Веллс має титул «батька наукової фантастики». Його фантастика, на відміну від творчості Жуля Верна, більш сатирична та песимістична, що відповідає поширеним у 1890-х роках настроям… Веллс двічі відвідував радянську росію, зустрівшись із леніним у 1920 році та сталіним у 1934 році. Його ліберальні погляди не дозволяли йому прийняти більшовицький тоталітаризм. Під час Другої світової війни він склав проєкт «Загальних прав людини», який був опублікований у листі до журналу «Таймс». Цей документ значною мірою сприяв винесенню глобальних прав людини на політичний порядок денний у післявоєнний період і мав неабиякий вплив на розробку «Загальної декларації прав людини» в 1948 році. Веллс хворів на діабет, тому став у 1934 році співзасновником Діабетичної асоціації. Помер 13 серпня 1946 року у Лондоні, в своєму будинку за адресою Гановерська тераса, 13. Тіло було кремовано.
