Історія новорічних свят

 

Христос народився....

До 2022 року більшість українців Різдво Христове відзначали 7 січня, а саме православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за застарілим юліанським календарем. З початком українсько-російської війни та після того, коли 2017 року Різдво Христове — 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним в Україні, питання щодо перенесення святкування на 25 грудня неодноразово піднімається щороку, аби всі християни України святкували Різдво в один день разом з більшістю християн світу. Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній в грудні 2020 року повідомив, що така зміна дати в Україні можлива після того, коли до такого рішення буде готова церква. 24 травня 2023 року на Архієрейському Соборі, що проходив у Києво-Печерській лаврі, було прийнято постанову, згідно з якою з 1 вересня 2023 року Православна церква України переходить на новоюліанський календар, крім пасхальних свят. 28 червня 2023 року президент України В. Зеленський вніс до Верховної Ради України законопроєкт, який скасовує свято Різдва Христового 7 січня.

65 років від дня народження Соломії Павличко

15 грудня 1958 року народилася Соломія Павличко – письменниця, перекладачка, авторка праць із теорії літератури та історії фемінізму. Дочка українського поета і громадського діяча Дмитра Павличка. Народилася у Львові, згодом з батьками переїхала до Києва. Закінчила відділення романо-германських мов і літератури Київського державного університету ім. Т. Шевченка. З 1995 року – доктор філологічних наук, 3 1997 – професор «Києво-Могилянської академії», у 1999 році стала лауреаткою премії імені Сергія Єфремова за працю «Дискурс модернізму в українській літературі».

У 1992 році Соломія Павличко створила видавництво перекладної наукової літератури «Основи», очолила  його  редакційну раду і формувала  видавничу політику. Започаткувала в Україні видання феміністичної літератури, займалася ідеєю партнерської сім'ї, образом нової української жінки – активної, творчої. «Фемінізм мене цікавить як наукове та інтелектуальне явище. Я вже розказувала, як мене було виховано. Це було справжнє феміністичне виховання, коли батьки тобі кажуть: ти повністю повинна розраховувати на власні сили – ніякі заміжжя, ніякі мужчини, ніякі сторонні люди – тільки ти сама можеш зробити себе щасливою. І я так і стараюся жити і сподіваюся, що моя дочка буде жити так само», – говорила Соломія Дмитрівна в інтерв’ю 1998 року.

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.  Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію комплексу захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС, чим було завершено перший етап ліквідації наслідків аварії на атомній станції. Це, по суті, була перша перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху. Цей день пам'яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей і опромінення тисяч ліквідаторів. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

Євген Сверстюк - дисидент, мислитель, совість нації

Євген Сверстюк – шляхетний лицар зі страдницькою долею, до останку відданий українству.  Народився 13 грудня 1928 року в селі Сільце Горохівського району на Волині – тоді Волинського воєводства, що належало Польщі, в сім’ї неписьменних селян. Закінчив філологічний факультет Львівського університету. Згодом – аспірантуру Інституту психології. Викладав українську літературу в Полтавському педагогічному інституті, завідував відділом прози журналу «Вітчизна». Працював у НДІ психології в Києві. У 1960-х його чотири рази звільняли з роботи з політичних мотивів. До арешту в 1972-му працював відповідальним секретарем редакції «Українського ботанічного журналу». Активно писав для самвидаву. За статтею «антирадянська агітація» був засуджений до семи років таборів суворого режиму і п’яти років заслання. У таборі неодноразово оголошував голодування, регулярно потрапляв до карцеру. Після повернення до Києва працював столяром на Київській фабриці індпошиву. 1979 року у Нью-Йоркському видавництві «Пролог» вийшла упорядкована Іваном Кошелівцем збірка творів Євгена Сверстюка під назвою «Вибране».

Борис Грінченко: поле діяльності - СЛОВО

 Народився Борис Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. У родині було п’ятеро дітей (Борис, Петро, Ганна, Любов, Аполлінарія). Борис був найстаршим. Читати майбутній письменник навчився у 5 років. Усе своє недовге життя, лише 47 років, Борис Грінченко невтомно працював задля української культури. Він – автор «Словаря української мови», багатьох підручників, один із організаторів товариства «Просвіта», активно боровся за право викладати українську мову в школах. У старших класах гімназії Борис Грінченко підтримував зв’язок із гуртком революціонерів-народників, за що був ув’язнений. Цей арешт мав свої сумні наслідки: набута у в’язниці хвороба легень (туберкульоз), яка врешті стала фатальною, відчуження родини, наляканої вільнодумством сина, заборона продовжувати навчання в університеті. Проте посилено займаючись самоосвітою, Борис Дмитрович у 1881 році успішно склав екзамен на народного вчителя. Понад 10 років свого життя письменник віддав учительській праці.

Співець чудової пори дитинства

Письменник Анатолій Костецький  — працьовитий, талановитий, цікавий, несподіваний, зі своїм власним баченням світу, високою поетичною культурою. Сьогодні йому би виповнилось 75 років. Народився 6 грудня 1948 року в Києві у родині вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором: «Дитинство було важким: класний керівник — тато. Нормальні діти відпочивали після школи, а мене вчили і в школі, і вдома...» Після закінчення середньої школи навчався в технікумі радіоелектроники, згодом закінчив факультет кібернетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Дебютував у літературі збіркою віршів для дітей «Джміль про сонечко гуде», за якою вийшло друком ще багато поезій, казок, оповідань і повістей. За повість «Мінімакс — кишеньковий дракон» письменникові було присуджено премію імені Миколи Трублаїні (1986).  У 80-х роках Анатолій Костецький був викладачем в університеті ім. Т. Шевченка. Своїми книжками Костецький вибудував для дітей ціле місто, яке заселив меткими, балакучими, непосидющими, закоханами та ніжними хлопчаками й дівчатками.

5 грудня 92 роки від дня народження Григора Тютюнника

 

Видатний український дитячий поет

1 грудня 2023 року виповнюється 110 років від дня народження Платона Микитовича Воронька, українського поета, проникливого лірика, майстра публіцистичного вірша, колоритного пейзажиста. Щирість, відвертість,безпосередність і довіра до читача вирізняли його творчість з-поміж інших. Все, що вийшло з-під його пера – від розлогої поеми до ліричної мініатюри – спирається на грунт життєвого досвіду. Поет ішов від цього досвіду: від життя до літератури, а не навпаки. Платон Воронько народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому інтернаті, потім вчився в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого поїхав до Таджикистану, де й працював за фахом. У 1935 р. його призивають до Червоної Армії. Демобілізувавшись, майбутній поет повертається на Сумщину, деякий час вчителює, а в 1937 році вступає до Літературного інституту ім. М. Горького.