У 1992 році Соломія Павличко створила видавництво перекладної наукової літератури «Основи», очолила його редакційну раду і формувала видавничу політику. Започаткувала в Україні видання феміністичної літератури, займалася ідеєю партнерської сім'ї, образом нової української жінки – активної, творчої. «Фемінізм мене цікавить як наукове та інтелектуальне явище. Я вже розказувала, як мене було виховано. Це було справжнє феміністичне виховання, коли батьки тобі кажуть: ти повністю повинна розраховувати на власні сили – ніякі заміжжя, ніякі мужчини, ніякі сторонні люди – тільки ти сама можеш зробити себе щасливою. І я так і стараюся жити і сподіваюся, що моя дочка буде жити так само», – говорила Соломія Дмитрівна в інтерв’ю 1998 року.
Найвідомішими працями Соломії Павличко є «Теорія літератури», «Фемінізм: статті, дослідження, бесіди та інтерв'ю», «Націоналізм, сексуальність, орієнталізм». Перші її книжки – «Философская поэзия американского романтизма: Эмерсон. Уитмен. Дикинсон» (1988), «Байрон. Нарис життя і творчості» (1989), «Лабіринти мислення. Інтелектуальний роман сучасної Великої Британії» (1993) – не мали значного розголосу, однак, на думку Тамари Гундорової, романо-германська філологія дозволила Соломії поглянути на українську літературу з західного боку і побачити її у світовому контексті, як рівноцінну.
«Соломія Павличко — близька і дорога мені людина. Її трагічна загибель напередодні нового 2000-го року скінчила цілу добу в українській культурі для цілого мого покоління. Соломія була беззастережним інтелектуальним і моральним лідером свого покоління. Це була шалено яскрава, талановита, мудра і направду лицарської душі людина. Те, що вона встигла за свої 42 роки зробити… Вона була з тих людей, які міняли світ довкола себе», - згадує письменниця Оксана Забужко.
«Блискучий учений, літературний критик, перекладач, вона, поза всім тим, була самовідданим культуртреґером у найкращому сенсі цього слова, завжди витворювала навколо себе атмосферу творчого пошуку, прилучала до задуманих нею проектів багатьох і багатьох людей», - пише літературознавиця, літературна критикиня, докторка філологічних наук Віра Агєєва.
