Володимир Савович Лис народився 26 жовтня 1950 року поблизу села Згорани, Любомльський район, Волинська область. 1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжній газеті, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру. Сьогодні він працює як редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь». Також Володимир Лис – член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Володимир Лис у літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Довгий час був поза письменницькими організаціями. Сам він про процес своєї роботи говорить: «Я ніколи не сідаю писати твір, не склавши своєрідного плану - конспекту. Потім за цим планом пишу. Але дуже часто буває, що по ходу дія завертає в абсолютно неочікуваний бік. Тоді я йду вслід за своєю інтуїцією». Це характеризує його як свідомого та серйозного автора, саме тому твори Володимира Лиса вигравали також конкурси радіоп’єс, а самого автора у 2010 році було визнано «Митцем року»..
Літературною премією відзначена повість «Там за порогом» (1989). Століття Якова – це історія поліського селянина в круговороті 20 століття. Роман увійшов у п'ятірку фіналістів Книги року Бі-Бі-Сі 2010 та набув ще більшої популярності після екранізації 2016, за рік його тиражі досягли 60 тисяч. Роман здобув перемогу у національному конкурсі «Коронація слова» у статусі «Найкращий роман десятиліття». Ця історія проста і задушевна, вона зрозуміла для читачів будь-якого віку: в ній такі поняття як кохання, совість, доброта, співучасть, зрада, кара. Окрім того, твір містить надзвичайно виразний місцевий колорит. У двох сотнях сторінок — сто років української історії та сто років життя окремої людини з непростою долею. У якій — трагедії і щастя, надія і зневіра, любов і ненависть, війна і мир. В кінці липня 2014 року під час заходу «Згоранська ватра» прихильники Росії, що відпочивали на Шацьких озерах, розмовляли про учасників національно-патріотичного табору, виражаючи відверту неповагу: «А потом их повели на обед. Наверное, человечиной кормили. Они же там ничего другого не едят» — про учасників «Згоранської ватри», яка відбувалася 26-27 липня. Володимир Лис відреагував на грубу репліку, зробивши відпочивальникам зауваження, у відповідь отримав удар кастетом та інші фізичні ушкодження. Відзнаки Володимира Лиса:Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь (за повість "Там, за порогом");
Лавреат міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" (2000, 2001, 2003);
Людина року Волинського краю у номінації
"Професіонал року" (2004);
Лавреат Першої Премії І-го Всеукраїнського
конкурсу оригінальної радіоп'єси "Відродимо забутий жанр" (2007 року)
за п'єсу "Полювання на брата";
Лавреат літературно-мистецької премії
імені Агатангела Кримського (2007);
Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу
"Коронація слова" за роман "Острів Сильвестра" (2008);
Кавалер ордена "За заслуги" ІІІ
ступеня (2009);
Володар Гранд-коронації Всеукраїнського
конкурсу "Коронація слова" за роман "Століття Якова" (2010);
Визнано "Митцем року" на
"Людина року Волинського краю-2010";
У 2012 році увійшов у ТОП-100 впливових
людей Волині .
