Пам'ятаймо своїх Героїв!

Владислав Скворцов (1996-2022) народився в  в селі Левенцівка Дніпропетровської області. Через рік переїхав з родиною до Дніпра. Навчався в школі №9.  Юнак мав чималі досягнення в спорті. Серйозно займався футболом, у складі українських команд виступав на міжнародних юніорських змаганнях. У 2013 році вступив на перший курс факультету «Суспільних наук та міжнародних відносин» Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Захоплювався історією, патріотичним розвитком молоді. Любив читати та проводити час із сім’єю. У 2014 році, ще неповнолітнім, Владислав прийшов у військкомат записатись до АТО, але його не взяли за віком. Тоді хлопець поїхав у Київ, де знайшов організацію, яка готувала юнаків до добровольчих загонів. Після підготовки потрапив до добровільного загону «Шахтарськ», в якому, прослуживши до кінця 2014 року, отримав свій перший військовий досвід. У 2017 році Владислав закінчив університет і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Політологія», а також у 2017 році Владислав закінчив військову кафедру Дніпропетровського вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (наразі - Дніпровська політехніка) за фахом підготовки офіцерів запасу Збройних сил України. Після проходження військової підготовки, навчального табірного збору та іспитів було атестовано до присвоєння первинного офіцерського звання запасу. За наказом Міністра оборони України отримав військове звання «молодший лейтенант» запасу.

Сяйво душі Модеста Левицького

Модест Пилипович Левицький – лікар за фахом, письменник, композитор, педагог, відомий діяч культури. Народився 25 липня 1866 року в селі Вихілівці Проскурівського повіту на Поділлі (тепер Ярмолинецький район Хмельницької області) в сім’ї поміщика. Закінчив гімназію, історико-філологічний та медичний факультети Київського університету, аби стати народним лікарем, допомагати знедоленим людям. У студентські роки (1892) добровільно брав участь у боротьбі з епідемією холери на Волинському Поліссі. Згодом побачене і пережите ним у ту пору відобразив у своєму оповіданні "Санітар", читаючи яке, бачиш страждання своїх предків, усвідомлюєш, наскільки тоді, в умовах старого ладу, поліщук був забитою, темною людиною. Після закінчення університету (1893) п'ять літ працював лікарем у Ковелі, приятелював з родиною Косачів, відвідував їх в Колодяжному, консультував і лікував Лесю Українку. Про гарні стосунки між ними свідчать листи поетеси. Вочевидь, під впливом Олени Пчілки та її дочки М. Левицький формувався як публіцист і письменник. Працюючи лікарем у містечку Окна на Поділлі, куди змушений був виїхати через хворобу дружини, робить перші проби в царині художньої літератури українською мовою, зокрема пише водевіль-одноактівку "В клуні" ("Паничі"), оповідання "Дякова помста" та інші. За участю місцевої інтелігенції організовує український театр.

Нікола Тесла - геній, який випередив свій час

10 липня (1856-1943)   в усьому світі згадують американського інженера і фізика сербського походження, який випередив час, подарував світові змінний струм, асинхронного двигуна, радіо  і масу інших винаходів, а також отримав понад 700 патентів по всьому світу. Нікола Тесла був генієм без визнання за життя, а його відкриття надихають людство, яке й досі не може зрозуміти, у чому загадка Ніколи Тесли. Видатний винахідник та інженер, яким Ніколу Теслу вважають зараз, свого часу був звичайним хлопчиком, молодшим сином у родині сербів. Кажуть, що в момент народження вченого - це було в місті Смілян, що в Хорватії, 1856 року - йшла гроза. Гримів грім, і перелякана акушерка весь час твердила, що хлопчик буде дитиною темряви. На що мама Ніколи їй відповіла, що він буде дитиною світла - і виявилася абсолютно права.  На нього не покладали особливих надій, але доля розпорядилася по-своєму: старший брат Ніколи трагічно загинув. Тепер молодший син мав не розчарувати свого батька, і Нікола з острахом думав про те, що йому уготована доля священика. Але Всесвіт втрутився знову - Нікола, повернувшись додому з атестатом зрілості, захворів на холеру і 9 місяців пролежав у ліжку. Батько його був згоден на все, аби син вижив. І Нікола, одужавши, вступив до вищого технічного училища.  Нікола часто в житті бачив перед очима сліпучі спалахи світла, які часом заважали йому зрозуміти, де закінчується реальність і починається ілюзія. Цей феномен він став використовувати у своїх наукових пошуках.