Лариса Хоролець: від акторства до державної діяльності

25 серпня – день народження Лариси Хоролець – української актриси театру і кіно, режисерки, драматургині, педагогині, народної артистки України, державної діячки (1948-2022). Вона була першим міністром культури незалежної України. І першою жінкою-міністром. Народилася Лариса у Києві. Назвали її на честь Лесі Українки. Мама була інженером-хіміком, тато – викладачем української літератури. З раннього дитинства він долучав доньку до української літератури: була учасницею зустрічей з Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Андрієм Малишком, шістдесятниками.  Закінчила із золотою медаллю київську школу № 117 та музичну школу по класу фортепіано і бандури. Школяркою знімалася в кіно, випадково потрапивши на знімальний майданчик. А може, зовсім невипадково. Може, то була доля. Після школи вступила до  інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого на акторський факультет. З другого курсу інституту протягом 12 років Лариса Хоролець була ведучою телепередачі "На добраніч, діти". Вона любила телебачення, говорила, що навчилася там драматургічно мислити. У 1970 році з відзнакою закінчила театральний інститут. Творчий шлях почала на кіностудії імені Олександра Довженка. У 1970-1973 роках працювала у літературному театрі "Слово" при Спілці письменників України. У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка актриса починала з ролі Оленки у виставі "Голубі олені" за п'єсою О.Коломійця. Дебют відбувся у 1973 році. Понад двадцять років Лариса Хоролець виступала на франківській сцені. З цієї сцени актриса на півтора роки потрапила в міністерське крісло.   Як перший міністр культури незалежної України ініціювала та брала участь у створенні «Основ законодавства про культуру», законів «Про музеї та музейну справу», «Про бібліотечну справу», «Про авторське право і суміжні права»; Національних історико-культурних заповідників; Національного реєстру культурних цінностей; Державної комісії з повернення історичних та культурних цінностей в Україну. Уклала 11 угод про культурне співробітництво з країнами зарубіжжя. Проблеми почалися, коли вона відмовилася брати в міністерство "потрібних" людей.  Про своє звільнення Лариса Хоролець дізналася з новин по радіо. На пів року вона залишилася без роботи. Це був важкий період... Потім був директорський період. Колишній музей леніна – майбутній "Український дім" – ледь не потрапив у "кишеню" торговельної біржі. Лариса Хоролець вступила в боротьбу за нього і виграла. Саме вона сприяла закріпленню цієї назви замість музею. Розробила концепцію та створила Центр «Український дім» при Кабінеті Міністрів Украї­ни, у 1993-1998 роках була його генеральним директором. За її участі проведено міжнародні наукові симпозіуми, концерти майстрів мистецтв, фестивалі народної творчості, книжкові, художні виставки.У 1998-2004 роках – радник Посольства України в Німеччині. Брала участь в організації та проведенні засідань Змішаної українсько-німецької комісії (завдяки одному з них збережено кафедру україністики в м. Грайфсвальд, Німеччина), Днів культури України у ФРН, культурної програми України на виставці «ЕКСПО - 2000» (м. Ганновер, Німеччина), міжнародних кінофестивалів «Берлінале» та «Go East».У 2004-2012 роках  радниця з гуманітарних питань Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У 1991-1996 роках – заступниця голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Протягом 20 років Лариса Хоролець займалася  ще й педагогічною діяльністю. З 2014 року була професором кафедри режисури драматичного театру та акторського мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, з вересня 2016 року  завідувачкою кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Ім'я  Лариси Хоролець залишиться не тільки в історії, а й в драматургії: за її п’єсами «Сирени», «Мені тридцять», «Третій» та «На вулиці Електричній» поставлені вистави в багатьох театрах України та у театрі м. Братислава (Словаччина). Як режисер здійснила постановки вистав «Сповідь» за романом у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» (2015), «Одержима» за поемою Л. Українки (2016), «Чотири пори життя» за романом М. Матіос (2016). Була вторкою і ведучою багатьох популярних радіо- і телепередач. Серед них «На добраніч, діти», «Дивосвіт», «Театр перед мікрофоном». Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, літературно-мистецькими преміями імені М. Островського, І. Нечуя-Левицького, І. Кошелівця, Л. Бразова. Народна артистка України, доцент, член Національної спілки письменників України, Національної спілки театральних діячів України, Національної ради Конгресу Української інтелігенції, співголова товариства «Україна-Австрія», співзасновниця Українського фонду культури та Києво-Могилянської академії – Лариса Іванівна Хоролець до останніх днів життя продовжувала викладацьку діяльність, грала в театрі, брала активну участь у громадських заходах.