Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну нашу мить,
Йде вона, і мов велике коло,
Біле небо наздогін летить.
Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.
Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
«Київське диво», «київська легенда» – поет Леонід Кисельов прийшов у світ 21 вересня 1946 року. Батько, письменник Володимир Кисельов, – росіянин із українською свідомістю прищепив синові любов до Тараса Шевченка, заохочував писати українською. Юрій Щербак згадував письменника Володимира Кисельова: «Винятково порядна людина й антисовєтчик ще той». Батьки свого первістка виховували справжнім киянином: Льоня знав вулички, старі й нові назви, хто в якому будинку жив, легенди й бувальщини. Коли русифікація набула нахабної відвертості, коли вчителі агітували батьків написати заяву з проханням звільнити дитину від вивчення української мови, Леонід Кисельов перейшов на українську. У березні 1963 р. журнал «Новый мир», головним редактором якого був Олександр Твардовський, опублікував добірку поезій з приміткою: «Леонид Киселев, ученик 10 класса школы 37, г. Киев». Вірш «Царі», в якому десятикласник, посилаючись на Шевченка, зневажав царя Петра I, викликав у москві серед російської інтелігенції й академічних кіл обурення та протести. Молодого поета перестали друкувати в російській радянській періодиці. Юнак знав стародавнє мистецтво, мозаїки й фрески Київської Софії, цікавився примітивним мистецтвом Никифора Дровняка, любив поезію Шевченка, раннього Тичини, Драча, Вінграновського, Блока, Пастернака, Гумільова, Данте, Шекспіра, Рільке й Лорки, американський джаз, українську та парагвайську пісню, романси на слова Ахматової. Учився на факультеті іноземних мов Київського університету на перекладацькому відділенні. За півроку до смерті Леонід заговорив блискучою, дуже чистою українською мовою. 12 квітня 1968 року, за кілька місяців до його смерті, в «Літературній Україні» з'явилася добірка українських поезій Кисельова «Перші акорди». 19 жовтня 1968 року Леонід Кисельов помер від лейкемії.
