Загадкова і містична Галина Пагутяк

Галина Пагутяк, справжнє ім’я Галина Москалець (1958) – сучасна українська письменниця в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману. Письменниця, яку вважають найзагадковішою і наймістичнішою в сучасній українській літературі. Втім сама вона наймістичнішим письменником вважає Івана Франка.Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім’ї вчителів. Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.

Буремне життя Олени Теліги

    Олена  Теліга (дівоче прізвище Шовгенів, 21.07.1906 – 21.02.1942) прожила недовге, але буремне життя, доля їй відміряла лише неповних 36 років. Народилась і спочатку жила в російськомовному середовищі, яке до переїзду за кордон – спочатку до Польщі, потім до тодішньої Чехословаччини – ніколи не становило проблеми, зазначала, не змушувало до роздумів, тим більше до принципових змін. Олена Теліга з батьком Іваном Шовгенівим, міністром уряду УНР, дісталась до тодішньої Чехословаччини в 1922 році, коли їй було всього 16 років. Тут на Матуральних курсах у 1923 році здобула атестат про закінчення середньої освіти.

І знову - про мову

Вчений і мандрівник М. М. Міклухо-Маклай.

 Микола Миколайович  Міклухо-Маклай народився 17 липня  1846 року, село Мовно-Різдвяне Боровицького повіту, Новгородська губернія — український і  російський етнограф, антрополог, біолог і мандрівник, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії(1870-1880 роки). Сім'я мала потомственне дворянство, яке заслужив прадід Миклухо-Маклая — уродженець Чернігівщини запорізький козак Степан Миклуха, який відзначився при взятті Очакова (1788). Пізніше родина переїхала в Санкт-Петербург, де з 1858 року Микола продовжив навчання в Другій Санкт-Петербурзькій гімназії. Закінчивши курс гімназичного навчання, Миклухо-Маклай як вільний слухач продовжує навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. В 1864 році, за участь у студентських сходках Миклухо-Маклая відраховують з університету і він, на кошти зібрані студентським земляцтвом, їде в Німеччину, де продовжує навчання в Гейдельберзькому університеті, вивчає філософію. Через рік Миклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського університету, а потім Єнського університету. В якості асистента Геккеля Миклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови і в Марокко. Після закінчення університету в 1868 Миклухо-Маклай робить самостійну подорож по береговій зоні  Червоного моря, а потім, в 1869 році, повертається в Росію.Кругозір молодого дослідника розширився, і він перейшов до більш загальних питань природознавства — антропології, етнографії, географії. Здійснює Миклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі "Витязь" він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів. Розпочаті в Новій Гвінеї спостереження Миклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка і островах Океанії.У 1883 році Миклухо-Маклай залишає Росію і повертається в Австралію. У 1884 році він одружився на Маргариті Робертсон, дочки великого землевласника і політичного діяча Нового Південного Уельсу. У 1886 році вчений знову повертається в Росію і знову пропонує імператору "Проект Берега Маклая" як протидію колонізації острова Німеччиною. Проте і ця спроба не принесла бажаного результату. Зношений організм дослідника слабко опирався хворобі і ввечері 2 квітня 1888 року великий  вчений помер у клініці Уайлі в Санкт-Петербурзі.

Незламна українка

17 липня минає 172 роки від дня народження Олени Пчілки. Олена Пчілка - псевдонім Ольги Петрівни Косач-Драгоманової (1849-1930), української письменниці, перекладачки, освітньої діячки, етнографа, фольклористки, першої жінки-академіка члена-кореспондента УАН (з 1924).

Олена Пчілка - мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова, перша жінка-видавець в Україні (була редактором-видавцем журналу «Рідний край»). Авторка поетичних творів, повістей, оповідань, п’єс, позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей, спогадів про М. Старицького, М. Лисенка, М. Драгоманова, етнографічних праць («Український орнамент», «Українські узори»).

Історії успіху: видатні українські бізнесмени хіх ст.

Наш славний земляк

                                             

16 липня відзначаємо 113 років від дня народження Василя Барки (1908-2003), українського письменника і літературознавця, кандидата філологічних наук.Народився на Полтавщині, закінчив педагогічний технікум. Учителював на Донбасі. У 1928 році оселився на Кубані. Там закінчив філологічний факультет педінституту, видав першу книжку поезій «Шлях».Під час Другої Світової війни був поранений, потрапив у полон. В 1943–1950 рр. живе в Німеччині, потім – Нью-Йорку. В Америці видав збірки віршів «Апостоли», «Білий світ», «Океан», «Лірник», романи «Рай» та «Жовтий князь» (про Голодомор 1933 року). За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О. Янчук створив фільм «Голод-33».Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював.

Ярема Петрович Гоян

 

Народився 11 липня 1940 року в  Долішньому Залуччі Снятинського району Івано-Франківської області.Навчався у сільській семирічці, закінчив Снятинську середню школу ім. В. Стефаника (1956), працював у колгоспі (1956—1958).Творчий шлях розпочав у районному часописі «Колгоспник» (тепер — «Голос Покуття»). Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1964). Працював у львівських газетах «Вільна Україна» і «Ленінська молодь». У 1967—1975 — власний кореспондент, у 1975—1978 — старший кореспондент, у 1978—1987 — завідувач відділу в газеті «Радянська Україна», з 1987 — головний редактор видавництва «Веселка».

Повернуті імена: поет Ігор Калинець

 

9 липня відзначаємо 82 роки від дня народження Ігоря Калинця (1939), українського поета, лауреата Шевченківської премії, премії ім. Василя Стуса, премії ім. Івана Франка (Чикаго), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».У 2015 році був висунутий Інститутом Івана Франка НАН України як кандидат на Нобелівську премію з літератури. Ігор Калинець автор 17 поетичних збірок, окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. Було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в Україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (Казахстан, Канада, США, Аргентина). Його книгу «Небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська художниця Вікторія Ковальчук у 2005 році.Він почав писати в 1950-х роках, а перша його збірка «Вогонь Купала» була опублікована в 1966 році.

Український письменник Петро Панч

4 липня - 130 років від дня народження Петра Панча , українського письменника, одного з тих, що вижили з покоління, названого пізніше "розстріляним Відродженням".

Як зауважив Олесь Гончар, він «був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури». Справжнє прізвище – Панченко;народився 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо писав у книзі «На калиновім мості», було багатим на життєві враження. Так повелося, що в родині всі колісникували: і дід, і батько, і дядько. Та й взагалі, всі члени сім'ї (мама, батько, п'ятеро дітей) долучались до загальної справи.

Петро Яцик – українець, який відмовився бути бідним

 7 липня – 100 років від дня народження Петра Яцика (1921–2001), мецената, громадського діяча, засновника Міжнародного конкурсу знавців української мови, що носить його ім’я. 

Петро Яцик  народився 7 липня 1921 р. у селі Верхнє Синьовидне (Сколівській район, Львівщина) у родині селянина Дмитра Яцика. Дитинство значною мірою сформувало його світогляд, пріоритети, моделі поведінки. Яцик став підприємцем та поборником національної ідеї. Він понад усе не хотів жити під совєтською владою. Лояльні до німців настрої мешканців Галичини пояснювалися її жорстокістю.

Легендарний Сент-Екзюпері

Відомий французький письменник і легендарний військовий льотчик при народженні отримав кілька імен – Антуан — Марі — Сент-Батист —Роже.  Він став третім з п'ятьох дітей Жана де Сент-Екзюпері, віконта і спадкоємця стародавнього роду перигорских аристократів, і з'явився на світ 29 червня 1900 року у французькому Ліоні. У чотири роки Антуан залишився без батька. Його мати, Марі, уроджена де Фонколомб,  стала головною людиною для всього подальшого життя Антуана. Хлопчика багато хто вважав некрасивим, але мати називала сина «король — сонце» за його рідкісну доброту, веселий незлобивий характер і любов до природи.

Французька письменниця - Франсуаза Саган

Франсуаза Саган  (1935 – 2004)— французька письменниця,  народилася в сім'ї багатого провінційного промисловця. Освіту здобувала у найкращих релігійних навчальних закладах Франції. Навчалася у Сорбонні, але покинула університетські студії заради письменницької праці. Перший роман "Добридень, смуток" (1954)  став бестселером і згодом було видано понад мільйон примірників різними мовами і в різних країнах.  В одній із статей Ж. Урден писав, що її роман "відобразив настрої та позицію молодого покоління, що починало жити після величезного потрясіння, якого зазнав світ у роки війни, коли загинули дотеперішні уявлення про Добро та Зло, дотеперішні моральні цінності”.

Жак-Ів Кусто – людина океану

 

Жак-Ів Кусто - відомий океанограф, фотограф, режисер, мандрівник, письменник, винахідник, технік. Крім того, ця людина є автором безлічі фільмів і книг, які надихали не одне покоління юних, заряджаючи пристрастю, наснагою до відкриття таємниць морських глибин. Майбутній дослідник океану народився 11 червня 1910 року у Франції (місто Сен-Андре-де-Кюбзак). Батько Жак-Іва був адвокатом. Кусто ще в юності зробив безліч подорожей і з раннього дитинства навчився плавати. Однак через хворобу він сильно схуд, тому лікар не рекомендував хлопчикові великі фізичні навантаження. Сім'я Кусто з 1920 до 1922 року жила і працювала в Сполучених Штатах.

Геній на всі часи

 

Український казкар - дід Панас

10 червня відзначається 110 років від дня народження Петра Весклярова – актора театру й кіно, телеведучого "Вечірньої казки", якого діти називали Дідусь Панас. Народився Петро Юхимович 10 червня 1911 року на Черкащині в містечку Тальне. Захоплення театром розпочалося у Весклярова з Тальнівського драматичного гуртка. Там його й помітили артисти Черкаського театру, які приїжджали до Тального виступати. Так він був запрошений до Черкас. З 1932-го по 1941-й рік працював актором Черкаського робітничо-селянського театру. У 1941-му Петра мобілізували і він потрапив на Південно-Західний фронт. Потім – бої, оточення та фільтраційний табір. Згодом йому вдалося втекти і дістатися до окупованого гітлерівцями Києва. Тут він влаштувався на роботу на залізниці. Навіть у такий непевний час не міг обійтися без творчості - організував театральний гурток. Коли повернулась червона армія і встановилась радянська влада, Весклярова відправили до Луцька – працювати у Волинському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Там він грав до 1959 року. Волинянам запам'яталось чимало його ролей: Микола Задорожний з "Украденого щастя", Командор з "Камінного господаря", Городничий з "Ревізора", Монтанеллі з "Овода". Талановитого актора почали запрошувати і на зйомки у кінофільмах, що було однією з причин переїзду до столиці. Його творчий кінематографічний доробок нараховує понад двадцять фільмів: "Олекса Довбуш", "Іванна", "Лісова пісня", "Гадюка", "Циган", "Вій", "Серце Бонівура". Остання його стрічка "Забудьте слово смерть" датована 1979 роком. Тоді Петро Вескляров вже виступав у ролі Діда Панаса на телебаченні. А як він туди потрапив? На українському радіо ще в 1950-х роках читав дітям казки на ніч такий собі дід Панас. Ім'я того першого актора, з'ясувати не вдалося, але відомо, що він мав вже поважний вік, тож йому підшукували заміну. Знайшли її в особі Петра Юхимовича. Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас: спочатку – на підміні, а з 1962 року повністю замінив свого попередника. Наприкінці шістдесятих Дід Панас з’явився і на телебаченні. Cорочка-вишиванка та україномовні казки, тексти яких Вескляров часто писав сам, нерідко потрапляли "під роздачу" в часи боротьби з націоналізмом. Актор пишався своїм козацьким, українським корінням. Коли діти на вулицях питали його: «Дідусю, а Ви козак?» - він ствердно відповідав: «Так, дитинко - я, мій дід, і всі ми - козаки, походимо з Коліївщини». У сімдесяті роки навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран. У 1988 році Діда Панаса з ефірів таки прибрали. Петро Юхимович вийшов на пенсію і ще якийсь час їздив виступати - зустрічався із глядачами у сільських та містечкових клубах. Помер Петро Вескляров 5 січня 1994 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Фізик із майбутнього

 

Коли розвіявся дим... (31 травня - Всесвітній день без тютюну)

 

Ігор Сікорський - видатний український авіаконструктор

Ігор Сікорський народився 25 травня 1889 року в Києві, в сім'ї Івана Сікорського, професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету.Своєю любов'ю до авіаконструювання Ігор Сікорський завдячує матері, Марії Стефанівні, адже саме вона прищепила синові любов до музики, літератури та мистецтва. Це від неї вперше почув син про проекти літальних апаратів великого Леонардо да Вінчі. Улюбленою книгою став роман Жюля Верна "Робур-завойовник", де розповідалося про гігантський повітряний корабель - прообраз гелікоптера.Cвій перший гелікоптер з двигуном на гумці видатний авіаконструктор зробив ще у 12 років. Тоді це ніхто не сприйняв всерйоз, а сьогодні за схемою Сікорського виробляється 99 відсотків усіх гелікоптерів у світі.1908–1912 роки — навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. У 1908–1912 роках побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер. У 1911 році на своєму літаку С-5 здав іспит на звання пілота. У 1912–1918 роках — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструює цілу серію нових типів літаків. Під його керівництвом були побудовані одні з перших у світі багатомоторні літаки «Гранд» («Російський Витязь») та «Ілля Муромець». Літак «Ілля Муромець» вперше піднявся у повітря 10 грудня 1913 року, а у 1914 році ним було встановлено світовий рекорд вантажопідйомності.18 лютого 1918 емігрував до Франції (Париж), а в березні 1919 переїхав до США. До 1923 року сталого заробітку не мав, періодично давав уроки пілотування та іноді читав лекції у середніх навчальних закладах. Все змінилося 1923 року, коли він заснував авіаційну фірму, згодом став власником конструкторсько-будівельної фірми «Sikorsky Aircraft». До 1939 року збудував близько 15 типів літаків.Гелікоптери Сікорського марки «S» 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма Сікорського - «Sikorsky Aircraft» створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів.На гелікоптерах Сікорського Sikorsky S-61 вперше здійснено переліт через Атлантику.Помер 26 жовтня 1972 року в Істоні штат Коннектикут, США. 

Диво вишиване (20 травня - Всесвітній день вишиванки)

 

Перший класик української історичної науки

Микола Іванович Костомаров народився 16 травня 1817 р. у слободі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії у сім’ї місцевого поміщика та колишньої кріпачки. Батьки обвінчались після народження сина.  Але Іван Костомаров не встиг усиновити Миколу, бо трагічно загинув.  Тому до 1832 р. Микола перебував у кріпацькій залежності.  З 10 років навчався у Московському пансіоні, згодом  у Воронезькій гімназії та на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Потім отримав направлення у Кінбурнський драгунський полк юнкером. Залишивши службу в армії, М. Костомаров взявся за написання історії слобідських козаків. Тоді ж почав видавати художні твори українською мовою під псевдонімами "Ієремія Галка", "Іван Богучаров". Це драма "Вітка", "Українські балади", трагедія "Сава Чалий".

З 1843 p. M. Костомаров живе у Києві і товаришує з                       М. Максимовичем, П. Кулішем, М. Гулаком, В. Білозерським та   Т. Г. Шевченком. На межі 1845-1846 pp.  вони створюють Кирило-Мефодіївське братство. Основні постулати Костомаров виклав в програмному документі товариства – "Книзі буття українського народу". Весною 1847 р. його заарештували за доносом студента    О. Петрова напередодні весілля з Аліною Крагельською (вони обвінчалися лише через 28 років). Звинувативши у державному злочині, М. Костомарова ув'язнили на один рік у Петропавлівській фортеці та на дев'ять років заслали до Саратова. На початку 1856 р. з нього зняли політичний нагляд і заборону друкувати наукові та художні твори. З 1859 р.  він став професором кафедри російської історії Петербурзького університету. 

У журналі "Основа" та в створених за участі Костомарова виданнях "Киевская старина" і "Вестник Европы", які були виразниками української думки, публікувалися його праці з історії України: "Руїна", "Гетьманство Юрія Хмельницького", "Павло Полуботок", "Мазепинці". Крім наукових праць, написав низку белетристичних творів на історичну тематику, зокрема "Кудеяр", "Холоп", "Холуй", "Чернігівка". Цінним мемуарним джерелом є "Автобіографія" М.І. Костомарова. 

Помер у квітні 1885 р. і був похований на Волковому кладовищі у С.-Петербурзі.

Масштаби творчої спадщини Костомарова величезні. Це твори, історичні монографії та дослідження. На думку багатьох дослідників, він був унікальним мислителем XIX ст., який звернув увагу на суперечності між державністю та народністю.