Буктрейлер на книгу Братів Капранових "Справа Сивого"

 

Тим, хто не любить нудьгувати

ВІД УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ КНИГИ ДО ВІДДІЛУ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОРИСТУВАЧІВ НАДІЙШЛИ НОВІ ВИДАННЯ В ЖАНРІ Non-fiction

 

Гордість України

 

Письменниця народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку. За її словами, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». Батько — Стефан Іванович Забужко (1926—1983) — педагог, літературний критик і перекладач, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї. Мати — Надія Яківна Обжирко-Забужко (1926—2014) — вчителька української літератури, автор методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів. За словами Євгена Сверстюка, Забужко вихована на «кращих естетичних традиціях». Змалечку складала віршики, які записував її батько. В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявили КДБ-істи, що переслідували його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Забужко закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка. Учасниця революції на граніті 1990 року.

Михайло Максимович - невтомний український вчений-дослідник

Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) – учений-енциклопедист, фахівець у галузі біології, історії, мовознавства, етнографії, педагог, просвітитель, перший ректор Київського університету. Михайло Максимович народився 15 вересня 1804 року на хуторі Тимківщиці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області) в сім’ї маломаєтних дворян – вихідців із старшинських козацьких родів. Початкову освіту Михайло здобув у церковнопарафіяльній школі Благовіщенського жіночого монастиря в Золотоноші. Згодом навчався у свого дядька, доктора права, професора Харківського університету Іллі Федоровича Тимківського в маєтку Туранівцях. Наприкінці 1812 року Михайла віддали до Новгород-Сіверської гімназії.

На допомогу батькам і дітям

Олександр Довженко - людина і митець

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року в селі В'юнище (тепер місто Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, був відмінником, потім у Глухівському учительському інституті. Протягом 1914—-1917 роках Олександр викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в 2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав участь у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл. У 1917році О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, був головою громади інституту , а в 1921 році працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві.

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ: ПИСЬМЕННИК, ЯКИЙ ДОВІВ, ЩО УКРАЇНСЬКА МОВА Є ЛІТЕРАТУРНОЮ

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови.Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем».

Міжнародний день грамотності

Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО  відзначає 8 вересня Міжнародний день грамотності, метою якого є підкреслити важливість грамотності та  базової освіти як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованого й мирного суспільства у XXI столітті. Ви вважаєте себе грамотною людиною? Впевнені? Вміння читати -  це лише мала частина грамотності, а ось здатність використовувати прочитане, отримуючи вигоду для себе, близьких і сім’ї - це більш вагома частина вміння бути грамотним, хоча і не завжди вирішальна. Чи страшно бути неграмотним? А що таке «грамотність»? Не виключено, що це - «ефективність» використання інформаційних даних, здатність постійно знаходити комунікаційні напрямки, творчий момент, мета якого - природне поліпшення якості життя.

Золотий письменник України

 

13 серпня 1964 року  на Львівщині у родині політв’язня народився Степан Процюк - український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. В літературу Степан Процюк прийшов у 1991 році у складі літгурту «Нова генерація», куди він входив разом із Іваном Андрусяком та Іваном Ципердюком. Згодом став співтворцем літературного проєкту «Інша література». Автор збірок віршів («На вістрі двох правд», «Апологетика на світанку»), есеїв («Канатоходці», «Тіні з'являються на світанку», «Аналіз крові»).

Американський науковець і український письменник

11 серпня 1951 року у місті Сталіно (тепер - Донецьк) народився Володимир Георгійович Діброва - письменник, драматург, перекладач, есеїст. Навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка, на факультеті романо-германської філології, відділ перекладачів (1968-1973). У 1985-1988 — аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка АНУ. Тема кандидатської дисертації: "Творчість Фленн О'Брайен і традиції народної культури" (захищена в 1988). Творчі спроби заявити про себе в літературі зробив ще студентом. Діброва – представник «андеґраундної альтернативи» 1970 – 1980-х років, що творилася паралельно до радянського офіціозу – у самвидаві.

Незламний українець

5 серпня народився Борис Антоненко-Давидович (1899–1984), письменник, літературний перекладач, дослідник проблем розвитку й культури української мови. Народився в селі Засулля на Сумщині. Походив з козацького роду. Автор понад двох десятків книжок: п’єси «Лицарі абсурду», роману «За ширмою», повістей «Смерть», «Синя волошка», «Справжній чоловік», мисливської поеми «Семен Іванович Пальоха», збірок оповідань «Запорошені силуети», «Слово матері», «Як воно починалось», літературних репортажів, збірників статей (зокрема, й «Як ми говоримо…»). 

Три життя Костя Буревія

2 серпня виповнюється 133 роки від дня народження Костя Буревія, українського письменника, публіциста, драматурга, театрознавця, літературного критика, перекладача. Костянтин Степанович Буровій народився у 1888 році у селі Великі Меженки на Вороніжчині в надзвичайно бідній українській родині. Зміг закінчити лише сільську чотирирічку. Формувався як особистість у російськомовному середовищі. Подальшу освіту здобував самотужки, переважно на каторзі та в тюрмах. Там він вивчив польську та французьку мови.

Загадкова і містична Галина Пагутяк

Галина Пагутяк, справжнє ім’я Галина Москалець (1958) – сучасна українська письменниця в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману. Письменниця, яку вважають найзагадковішою і наймістичнішою в сучасній українській літературі. Втім сама вона наймістичнішим письменником вважає Івана Франка.Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім’ї вчителів. Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.

Буремне життя Олени Теліги

    Олена  Теліга (дівоче прізвище Шовгенів, 21.07.1906 – 21.02.1942) прожила недовге, але буремне життя, доля їй відміряла лише неповних 36 років. Народилась і спочатку жила в російськомовному середовищі, яке до переїзду за кордон – спочатку до Польщі, потім до тодішньої Чехословаччини – ніколи не становило проблеми, зазначала, не змушувало до роздумів, тим більше до принципових змін. Олена Теліга з батьком Іваном Шовгенівим, міністром уряду УНР, дісталась до тодішньої Чехословаччини в 1922 році, коли їй було всього 16 років. Тут на Матуральних курсах у 1923 році здобула атестат про закінчення середньої освіти.

І знову - про мову

Вчений і мандрівник М. М. Міклухо-Маклай.

 Микола Миколайович  Міклухо-Маклай народився 17 липня  1846 року, село Мовно-Різдвяне Боровицького повіту, Новгородська губернія — український і  російський етнограф, антрополог, біолог і мандрівник, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії(1870-1880 роки). Сім'я мала потомственне дворянство, яке заслужив прадід Миклухо-Маклая — уродженець Чернігівщини запорізький козак Степан Миклуха, який відзначився при взятті Очакова (1788). Пізніше родина переїхала в Санкт-Петербург, де з 1858 року Микола продовжив навчання в Другій Санкт-Петербурзькій гімназії. Закінчивши курс гімназичного навчання, Миклухо-Маклай як вільний слухач продовжує навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. В 1864 році, за участь у студентських сходках Миклухо-Маклая відраховують з університету і він, на кошти зібрані студентським земляцтвом, їде в Німеччину, де продовжує навчання в Гейдельберзькому університеті, вивчає філософію. Через рік Миклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського університету, а потім Єнського університету. В якості асистента Геккеля Миклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови і в Марокко. Після закінчення університету в 1868 Миклухо-Маклай робить самостійну подорож по береговій зоні  Червоного моря, а потім, в 1869 році, повертається в Росію.Кругозір молодого дослідника розширився, і він перейшов до більш загальних питань природознавства — антропології, етнографії, географії. Здійснює Миклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі "Витязь" він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів. Розпочаті в Новій Гвінеї спостереження Миклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка і островах Океанії.У 1883 році Миклухо-Маклай залишає Росію і повертається в Австралію. У 1884 році він одружився на Маргариті Робертсон, дочки великого землевласника і політичного діяча Нового Південного Уельсу. У 1886 році вчений знову повертається в Росію і знову пропонує імператору "Проект Берега Маклая" як протидію колонізації острова Німеччиною. Проте і ця спроба не принесла бажаного результату. Зношений організм дослідника слабко опирався хворобі і ввечері 2 квітня 1888 року великий  вчений помер у клініці Уайлі в Санкт-Петербурзі.

Незламна українка

17 липня минає 172 роки від дня народження Олени Пчілки. Олена Пчілка - псевдонім Ольги Петрівни Косач-Драгоманової (1849-1930), української письменниці, перекладачки, освітньої діячки, етнографа, фольклористки, першої жінки-академіка члена-кореспондента УАН (з 1924).

Олена Пчілка - мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова, перша жінка-видавець в Україні (була редактором-видавцем журналу «Рідний край»). Авторка поетичних творів, повістей, оповідань, п’єс, позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей, спогадів про М. Старицького, М. Лисенка, М. Драгоманова, етнографічних праць («Український орнамент», «Українські узори»).

Історії успіху: видатні українські бізнесмени хіх ст.

Наш славний земляк

                                             

16 липня відзначаємо 113 років від дня народження Василя Барки (1908-2003), українського письменника і літературознавця, кандидата філологічних наук.Народився на Полтавщині, закінчив педагогічний технікум. Учителював на Донбасі. У 1928 році оселився на Кубані. Там закінчив філологічний факультет педінституту, видав першу книжку поезій «Шлях».Під час Другої Світової війни був поранений, потрапив у полон. В 1943–1950 рр. живе в Німеччині, потім – Нью-Йорку. В Америці видав збірки віршів «Апостоли», «Білий світ», «Океан», «Лірник», романи «Рай» та «Жовтий князь» (про Голодомор 1933 року). За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О. Янчук створив фільм «Голод-33».Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював.

Ярема Петрович Гоян

 

Народився 11 липня 1940 року в  Долішньому Залуччі Снятинського району Івано-Франківської області.Навчався у сільській семирічці, закінчив Снятинську середню школу ім. В. Стефаника (1956), працював у колгоспі (1956—1958).Творчий шлях розпочав у районному часописі «Колгоспник» (тепер — «Голос Покуття»). Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1964). Працював у львівських газетах «Вільна Україна» і «Ленінська молодь». У 1967—1975 — власний кореспондент, у 1975—1978 — старший кореспондент, у 1978—1987 — завідувач відділу в газеті «Радянська Україна», з 1987 — головний редактор видавництва «Веселка».